24 лютого 2024 року — друга річниця від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Як за два роки змінилася діяльність представників різних професій у Запоріжжі — читайте у матеріалі Суспільного.
Юрій Дерновий, психолог
З 2016 року працює у благодійній організації БФ “Посмішка ЮА”, також займається приватною психологічною практикою. У 2005 році Юрій переїхав до Запоріжжя з Енергодара.
"За ці два роки фокус роботи дуже сильно змінився. Багато стало роботи з ВПО, роботи з психологічної допомоги таким людям, робота зі стресом, втратами. У рамках фонду ми надавали їжу, гігієнічні набори людям. З травня 2022 року ми почали робити, наприклад, договори з міжнародними донорами, запустилися пролонговані проєкти. Тобто вся допомога систематизувалася і наразі, це допомога комплексна саме з ВПО або з місцевим населенням психосоціальної підтримки".
Юрій Дерновий розповів, що одним з найбільш емоційних моментів для нього була зустріч людей з Маріуполя:
"Коли зустрічали колони з Маріуполя, коли до нас до Запоріжжя вони одні з останніх приїжджали, або коли люди своїм транспортом на побитих осколками машинах, коли люди своїм ходом добиралися. коли виїжджає три машини і дві машини підриваються на мінах, а лише одна доїжджає до Запоріжжя з цивільними. Тобто такі випадки, вони були дуже емоційно важкі".
Ярослав Ковальов, керівник громадської організації "Руки допомоги Запоріжжя"
До 24 лютого 2022 року працював директором з продажу дистрибуційної компанії харчових продуктів. З 3 березня почав займатися волонтерською діяльністю, а саме допомагав створювати фортифікаційні укріплення Запоріжжя. Нині розбирає завали після російських обстрілів.
"Я зробив свій телеграм-канал і організував людей. Допомагали укріплювати Запоріжжя. Далі ми з командою перекинулися на допомогу на "прильотах". Ми приїжджаємо, допомагаємо розбирати завали, робити демонтаж розбитих вікон, прибираємо сміття, робимо монтаж OSB, ремонт покрівлі, заміну шиферу, ремонт дерев'яних балок".
Ярослав Ковальов розповідає, що за ці два роки найбільше йому запам'ятався дитячий садок:
"Туди потрапило, і було дуже шкода дивитися на те, що зроблено. Там дуже сильно було побито корпуси, ми виносили дитячі ліжечка. Це важко було більше морально. Морально важко, адже це дитяче, це окупанти знищують дитячі якісь там радості, і ми нічого з цим не можемо зробити".
Віталій Харьков, адвокат, засновник ТОВ ЮФ "Віталій Харьков"
Шлях в юриспруденції почав з 2008 року. У 2018 році отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. Понад п’ять років захищає інтереси людей у суді. З початком повномасштабної війни зайнявся юридичним захистом військовослужбовців та членів їх родин. У серпні 2023 року став засновником однойменної юридичної фірми.
"Робота адвоката, як і лікаря, допомагати людям, надаючи їм правовий захист. Військові найчастіше звертаються з питаннями по переводам до інших в/ч, не виплатам бойових, розпиттям спиртних напоїв на фронті, самовільним залишенням військової частини, звільненням з військової служби. Я не беруся допомагати навідникам. Допомагаємо людям і намагаємося вести нашу справу сумлінно і дотримуючись вимог законодавства".
Віталій Харьков згадує, що перші два місяці роботи майже не було:
"Потім потрохи люди відійшли від шоку, і все почалося налагоджуватися. Звичайно, стало менше конкуренції через те, що багато виїхало. Клієнти стали більш нервові, але це зрозуміло, в такий час живемо. Я дуже спокійна людина, всі живі і дякувати за це Богу".
Олександр Глухов, запорізький художник (ілюстратор, живописець, графік)
20 років займається мистецтвом. Розписував стіни, робив гравюри і ілюстрації до книг, викладач малювання і живопису.
"Насправді, достатньо багато чого пережив. По-перше, це стрес був від обстрілів. Після жовтневих обстрілів був шок і голова не могла стати на місце. Я напевно, півроку приходив до тями. Для будь-якої нормальної людини, це не нормально сидіти вдома і чути як бомблять твоє місто".
Олександр Глухов каже, що попри війну не зупиняв роботу над картинами:
"Я сидів у майстерні, почав працювати над картиною Дубовий Гай наш, по ескізам велику писав маслом на полотні. Я потроху малював, коли нас закривали на два дні, комендантський час, я приходив, малював як міг маленькими кроками, але я малював. Паралельно я малював графіку і почав писати книгу. Книгу назову “Шипи на білій розі”.
Фото: особистий архів Олександра Глухова
В’ячеслав Шейко, поліцейський офіцер громади Пологівського районного відділу поліції ГУНП в Запорізькій області
Працює у місті Гуляйполе Запорізької області на посаді поліцейського офіцера громади. Каже, обов'язки залишились ті самі, що і були в мирний час. Але ж додалися і інші. Серед них — доставка гуманітарної допомоги людям похилого віку, охорона громадського порядку під час видачі пенсії, евакуація жителів прифронтових територій до безпечних місць.
"Під час обстрілів до нас надходять повідомлення, що є поранені особи цивільні. На ці адреси ми одразу виїжджаємо з колегою та надаємо першу домедичну допомогу цим особам, та якщо це потрібно, евакуюємо їх до більш безпечного міста, щоб їм надали більш кваліфіковану медичну допомогу".
В’ячеслав Шейко розповідає: Гуляйполе майже вщент зруйноване:
"Багатоповерхівок, які були в мирний час, їх не залишилося. Так, є приватний сектор, який залишився де-не-де не тронутий, але таких будинків дуже мало. Загалом все зруйноване".
Поліцейській каже, що найскладнішим був випадок з пораненим чоловіком, якого вони з напарником намагалися врятувати:
"Надійшло повідомлення, що внаслідок обстрілу є поранений. Ми одразу ж поїхали на ту адресу, там чоловік лежав посеред двору майже безтями, сусіди метушилися і не знали, що робити. Ми надали чоловікові домедичну допомогу. Була сильна кровотеча, зупинили кровотечу та повезли його до військових лікарів. Але ввечері нам зателефонували та повідомили, що чоловік помер від отриманих травм".
Підписуйтеся на новини Суспільне Запоріжжя в Telegram та у Viber
