Місто Гуляйполе Запорізької області знаходиться впритул до лінії фронту. Півтора року російські війська обстрілюють населений пункт з усіх видів озброєння та попри це місцеві жителі не їдуть. Як живуть люди у прифронтовому Гуляйполі та як виглядає батьківщина Нестора Махна зараз – у фоторепортажі Суспільного.
Попри щоденні обстріли, жителі Гуляйполя не полишають надію зустріти тут перемогу — пораються на городах, доглядають сусідську худобу та готуються зимувати у своїх розбитих будинках.


"Живемо, виживаємо. Як не стріляють – висаджуємо город. Як стріляють біжимо до підвалу, ночуємо тут", – розповідає місцева жителька Валентина Жовтніренко.

Жінка живе в Гуляйполі вже майже 40 років і, каже покидати рідний дім не збирається:
"Ми не гонимо хлопців, їм там дуже важко, все заміноване. Ми тільки сподіваємось на них і все. Вже півтора року. Ми будемо терпіти, аби тільки цих гадів вигнали".

У підвалі разом із сусідами обладнали місце для ночівлі. Тут і книжки читають, і дні народження святкують, розповідає Валентина.

У перервах між обстрілами жінка поспішає додому: поратись по господарству та годувати сусідських тварин. При цьому поруч з її подвір'ям немає жодного місця, куди б не влучив російський снаряд.


"Вікна повилітали, немає вікон, все забили. Також дах закритий, буває вночі чуємо: "Бубух!". Прильоти почалися... Все, рахуємо. Це 5-6 пройде і тоді затихає. Вранці прийшли, попорали тут, до сусідів пішли годувати песика сліпого", – розповідає Валентина Жовтніренко.
Як тільки-но почує характерний свист, каже Валентина, тоді щосили біжить вже протоптаною доріжкою до підвалу:


В Гуляйполі не залишилось жодного вцілілого магазину, аптеки чи лікарні, розповідає Валентина.


Та попри це лікарі продовжують надавати допомогу, волонтери та рятувальники привозять продукти та воду. Водопостачання у місті відсутнє з травня минулого року, тому всі ємності місцеві мешканці намагаються наповнити водою.



У хвилини затишшя їздять велосипедами на місцевий ринок де мешканці Гуляйполя продають зокрема вирощену власноруч городину.
"Велосипедом сьогодні їздили, там рибинку купили, привезли. У нас автобус дали в понеділок та четвер, безкоштовний. Їздимо пенсію знімаємо і купуємо щось", – розповідає пані Валентина.
Аби випрати речі, помитися, підстригтися, поїсти та сховатися від обстрілів місцеві жителі приходять продовжують приходити до "Пункту Незламності".

Раніше Суспільне повідомляло, що у місті Гуляйполе Запорізької області, що за два кілометри від лінії фронту, відкрили перший “Пункт Незламності”.
До 20 клієнтів на день приймає перукарка Світлана. До початку повномасштабної війни жінка працювала охоронцем в дитячому садку, а нині – безоплатно робить зачіски жителям Гуляйполя.

"У нас всі жінки, які тут є приходять, фарбуються. Брови фарбують, волосся фарбують, стрижки, треба перемогу зустрічати гарними", – розповідає перукарка Світлана.
За гарним настроєм та спілкуванням приходить сюди пенсіонерка Віра. Каже: кілька разів виїжджала з Гуляйполя, але туга за домом змушувала повертатися.

"Був дім, побиті вікна, не було даху. Все це зробила. Потім трохи садила городину. Вже прибрала часник, цибулю трохи картоплі залишилось. А так бур'яни страшні. Сьогодні була на городі, почали бехкать, так я і пішла", – говорить жінка.
За словами міського голови Гуляйполя Сергія Ярмака, нині в місті залишилось майже 2 тисячі людей. Покинули свої домівки понад 16 тисяч місцевих.
Підписуйтеся на новини Суспільне Запоріжжя в Telegram та у Viber