Підприємець Максим Пузанов із Запоріжжя до повномасштабної війни вирощував гіркі перці на земельній ділянці своїх родичів у селі Таврійське Запорізької області. Через постійні російські обстріли чоловік релокував виробництво в село Бабурка, де орендував земельні ділянки. За грантові кошти придбав обладнання.
Історію свого крафтового виробництва, про випробування, які спіткали, Максим Пузанов розповів журналістам Суспільного.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Максим Пузанов був у родичів в селі Таврійське, де вирощував перці. Росіяни обстрілювали населений пункт постійно, тому повернувся додому. Тоді, каже чоловік, про виробництво й не думав. Оговтавшись після всіх подій, Максим зрозумів, що треба рятувати справу:
"У мене вже проростало більше 20 тисяч кущів саме перчиків. І потрібно було за ними доглядати: полив, підсвічування. Саме ці сорти перчиків вони у нас ростуть не так, як звичайні перці з березня або кінця лютого. А ми їх висаджуємо ще в грудні".
Максим каже: вирішив, що треба повернутися в Таврійське, бо розсаду ж встигли висадити. До того ж допомогу запропонували батьки дружини, які лишилися в цьому селі:
"Після декількох поїздок туди, ми вирішили, що це дуже небезпечно. Але батьки дружини допомагали: виходили на город, поливати, прополювали. Ми їх наражали на небезпеку, бо вибухи були. Встигли зібрати врожай завдяки батькам. Потім вони передавали нам машинами сюди. Ми в Запоріжжі забирали перчик у ящиках. І тут вже переробляли".
Цього року, каже Максим, орендував земельні ділянки в селі Бабурка та посадив гіркі перці, духмяні трави, часник. Однак і тут чоловіка спіткали нові випробування. Після підриву Каховської ГЕС зникла технічна вода для поливу:
"І досі її немає. Тому ми разом з нашими дачниками, фермерами вирішили пробурити таку спільну свердловину, завдяки якій в усіх усе виросло і наші перчики теж".
Допомагають Максиму розвивати виробництво батьки, які виїхали з тимчасово окупованого села Самійлівка Пологівського району. Мати Тетяна каже: раніше намагалася сина переконати змінити напрямок у бізнесі:
“Синок, ну це перець. Це ж не хліб! Воно не дуже буде результат якийсь давати”. - “Ні!” Йому так захотілось." Це вже його робота. А ми так: “Синочок, давай, що робити далі?” Ми не звикли без роботи сидіти. Руки чешуться щось робити".
Нині Максим вирощує понад два десятки сортів гіркого перцю та розвиває виробництво гострих соусів. За грантові кошти придбав обладнання та облаштовує приміщення:
"У нас невеличкий цех. Ми отримали отаке обладнання. Це нам допоміг міжнародний фонд USAID. І ще частина обладнання має за контрактом прийти. Це дуже велика допомога для нас і для інших крафтових виробників".
У подальших планах Максима — вдосконалюватися та продовжувати бізнес, аби підтримати економіку країни.
Підписуйтесь на Суспільне Запоріжжя в Telegram та у Viber
