Українські жінки йдуть служити в армію. Нині вони на фронті, де воюють плі-о-пліч з чоловіками. Чи змінилося ставлення військових і цивільних до жінок-військовослужбовиць, розповіли журналістам Суспільного морський піхотинець Лариса Мала і ветеранка АТО/ООС, снайперка Юлія Матвієнко із Запоріжжя.
Морський піхотинець Лариса Мала в українській армії служить уже сім років. За цей час у неї було чотири ротації на передовій, і вона на власному досвіді знає, яким може бути ставлення до жінок-військовослужбовиць.
Жінка розповідає, щодо себе відчула хейт, коли порушувала питання військової форми для жінок:
"Хай не всі 50 тисяч на передовій, але всі вони носять польову форму. Вона аж кричуще потрібна. Я коли у Facebook писала про це, то у свій бік чула: “Треба худнути!”, “У країнах НАТО тебе б взагалі не взяли в армію” і таке інше. Ми були на міжнародних навчаннях і бачили, що всі мають жіночу форму. І вони були так само нестандарнтні, як і ми: і з широкими стегнами, і високого зросту".
Військовий психолог Андрій Козінчук каже, стеоретип жінки залежить не від армії, а від виховання людей, які стандартизують та стереотипізують:
"Якщо людині все життя казали, що місце жінки на кухні, ця людина дійсно буде дивуватися жінці в армії. Якщо людина сучасна, проактивна, то казатиме, що жінка може робити все, що хоче. Якщо я скажу, що у нас немає об'єктивації, сексизму, то я збрешу. Якщо скажу, що то повально, теж збрешу. Як середня температура по палаті, так і в армії".
Ветеранка АТО/ООС, снайперка Юлія Матвієнко розповідає, разом зі своїми посестрами виборювала право жінок бути зарахованими на ті посади в армії, на яких вони воювали:
"Це довга історія гендерної рівності: як ми виборювали можливість бути на тих посадах, на яких ми безпосередньо працювали: снайпери, коригувальниці. Але ніколи не забуду, коли мій комбат сказав: "Дивись, окремого окопу, окремого бліндажа не буде. Ти будеш нарівні з хлопцями. Ти повинна це усвідомити, якщо ти дійсно хочеш, — то так”.
Нині позитивні зміни щодо сприйняття жінки в українській армії очевидні, зауважує офіцер ЗСУ, військовий психолог Андрій Козінчук. Проте, за його словами, є ще чимало проблем, які треба вирішити:
"Ми розуміємо, що 8 Березня — це не вихідний, а день рівноправ'я. Та зараз жінка все одно менше заробляє, більше зазнає домашнього насилля, і це огидно, і нам з цим ще треба буде боротися. І як сказав дуже кльовий військовослужбовець: "Жінок в армії треба, бо там місце для них. Чоловіки вже закінчуються. Ми просто тупо закінчуємося. І тому на це місце приходять жінки. І лупашать".
Лариса Мала каже, між нею та її посестрами і чоловіками-військовослужбовцями у війську різниці нема. Хоча не применшує роботи, яку виконують чоловіки:
"Вони витягують на собі якусь силенну силу цього всього, що відбувається. Жінки в міру сил роблять те, що можуть. Ну і зараз є жінки командири, ті, що воюють не гірше за чоловіків. І хотілося б принаймні трошки от такого більш ставлення не як до жінки, а як до людини. Просто іншої форми".
Юлія Матвієнко ділиться, попри індивідуальні побажання кожної військовослужбовиці, наразі для всіх найважливіша перемога України у боротьбі за незалежність та територіальну цілісність:
"Зараз жінки — бойова одиниця, якими Україна має пишатися, не забувати. Дуже добре, що про них там згадують, що хочуть їм догодити формою і т.д. Але всі ці дівчата, думаю, погодяться з нами, що зараз головне — це перемога. А все інше — потім. Потім будемо вибирати, якого там кашкет кольору, які там труси, — це все буде потім".
Читайте також
У Запоріжжі покажуть стрічку про козаків, відзняту на Хортиці: допрем’єра вже відбулася
Підписуйтеся на новини Суспільне Запоріжжя в Telegram та у Viber
