Через втрату житла і загрозу опинитися в окупації сім'я Василенків виїхала з села Дорожнянка Пологівського району. Не встигли зібрати нічого, без документів і речей батьки з двома дітьми спочатку оселилися у Гуляйполі, згодом знайшли прихисток у селі Розумівка Запорізького району.
За місяць до початку повномасштабної війни Віктор і Наталя Василенки купили хату в селі Дорожнянка Пологівського району. Під час ворожих обстрілів будинок був зруйнований і згорів дощенту.
Віктор Василенко згадує, був на роботі в Гуляйполі, коли зателефонувала дружина і повідомила, що починають наступати окупанти:
"Коли я виїжджав, на блокпосту мені сказали: “Ви їдете на свій страх і ризик”. А мені треба було якось сім’ю забирати. Ну я ото поїхав і забрав. А поки я їхав, жінка дзвонить і каже: ”Швидко приїжджай до нас, вже розбомбили хату”. Ну я швиденько поїхав. Не встигли ні взять документи, нічого. І от переїхали назад — до Гуляйполя".
Чоловік каже, все трапилося за один день, тому подбати про житло завчасно можливості не було:
"Ми в Гуляйполі жили півтора місяці у мене на роботі. Нас там було 27 людей. У підвалі ми жили. Потім уже почало прилітати й туди. І сусід нас вивіз. Ні документів не було, нічого. Добрі люди помогли. Потім приїхали в “Епіцентр”, звідти вже в соцслужби".
Мати Наталя Василенко розповідає, діти дуже сильно перелякалися: "Дуже діти плакали. Ми не знали, що робити. Сиділи в погребі. Хлопчик у мене з пороком серця вродженим. Розпереживався, почав блимати. Зараз ми п'ємо ліки".
Після приїзду до Запоріжжя, родині зібрали кошти на виготовлення документів: "До РАЦСу возили, зробили нам свідоцтво про шлюб, два свідоцтва про народження дітей".
Зараз родина Василенків оселилася в Розумівці Долинської громади, де знайти домівку і необхідні речі допомогли волонтери.
"Я така була рада, що нам дали хату. Я старалась, щоб було все добре для дітей. Спочатку їм тут важко було. Тепер нічого. Усе добре. Вони раді. Учителі їх дуже люблять. Нам видали книжки у школі. Ми за жодну книжку не платили. Це нам батьки допомогли".
Голова Долинської об'єднаної громади Богдан Федчук каже, будинок, який надали сім'ї, передали разом з матеріалами для опалення помешкання:
"Ми визначилися, що поки ми їх влаштуємо в цей будинок, який три роки пустував. Для сімейного лікаря ми придбали його. Ну лікарі не дуже потребували цієї хати. І ми влаштували в цей будинок їх. Цю будівлю, коли ми їм віддали, тут було і вугілля, і дрова".
Зараз родина Василенків обжилася на новому місці, та все одно мріють повернутися додому.
Підписуйтеся на новини Суспільне Запоріжжя в Telegram та у Viber
