Сьогодні, у день Святого Миколая, військовослужбовець Національної гвардії України святкує свій 22 день народження у полоні. Журналісти Суспільного Запоріжжя поспілкувалися з близькими військовополоненого, які мріють про повернення запоріжця додому.
Брат Анастасії Стребельницької одним із перших став на захист країни від початку повномасштабного вторгнення. Брав участь у боях за Маріуполь, був на "Азовсталі". Там і потрапив у полон вісім місяців тому. З 17 травня жодної звістки, говорить Анастасія Стребельницька:
"З кожним обміном розумієш, що немає, немає. Двічі вже було таке, що ну схожий просто. Але розумієш, він би вже подзвонив, він би сказав, що він на нашій, рідній землі, але на жаль...Чекаємо, віримо. Сьогодні особливий день, сьогодні йому рівно 22 роки, він вже народився".
Той день, каже Анастасія, пам'ятає до дрібниць. Об 11:48 17 травня він зателефонував рідним сказати, що отримав наказ виходити з "Азовсталі":
"Він подзвонив і сказав: “Не переживайте, все буде добре! Вірте, я скоро буду вдома”. Він був настільки впевнений, що трошки зовсім, і він буде вдома".
Попри те, що на листи немає відповіді, Анастасія не припиняє їх писати й надсилати братові. І сьогодні, в день його народження, пише листівку з єдиним проханням: “Тримайся!”:
"Я вірю, я знаю, що він обов'язково побачить, він почує. Я знаю, що він відчуває, що ми переживаємо, що ми його дуже любимо. Я йому хочу побажати лише витримки, щоб він витримав".
За дев'ять місяців із дня повномасштабного вторгнення були звільнені з полону 17 бійців із військової частини брата, розповідає дівчина:
"Ми знаємо, що їх там не дуже багато звільнили. Навіть не половину, звільнили маленьку частинку. Дуже б хотілось, щоб до Нового року, щоб все-таки Новий рік ми дочекались їх і зустрічали ці свята разом. Щоб все-таки нас почули: наші пости, наші мітинги, почули наші звернення".
Анастасія наголошує, прагнуть, аби скоріше повернулися додому чиїсь батьки, брати, сини.
Підписуйтеся на новини Суспільне Запоріжжя в Telegram та у Viber
