З початку повномасштабної війни з тимчасово окупованих територій до Запоріжжя приїхали понад 230 000 людей. В обласному центрі переселенців приймають в логістичних хабах. Там їх годують, надають медичну, психологічну допомогу та допомагають з пошуком житла.
Про це повідомляють кореспонденти Суспільного, які побували в хабі та поспілкувалися з людьми з Енергодара, Херсона та Миколаївщини.
Приватний підприємець з Енергодара Андрій вивіз на безпечну територію родину, а сам залишився працювати у своїй кав'ярні. Проте, через тиждень виїхав і сам. Каже: ситуація у місті за останній місяць вкрай напружена.

“Рашисти дуже багато стріляють, обстрілюють. Вильоти й прильоти 2-3 секунди. Дуже складно. Перше вересня люди запам’ятають надовго. Зруйновані квартири, спалені машини. За один вечір спалили близько 30 машин. Дуже напружено: по місту літає і не знаєш, куди прилетить".
Андрій розповідає, що окупанти постійно фізично та психологічно тиснуть на місцевих мешканців:
"Є люди, яких забирали з роботи, яких забирали з блок-постів, це було. Ну, от, ви купили нову машину в тому році, а до вас підходять і кажуть: “Продай за 500 баксів”. — Ви продасте? А через 2 дні приїхали і його біля цього спортейджу скрутили та увезли. Потім сказали, що в нього є зброя, за це його побили”.
Валентина разом із чоловіком виїхала з тимчасово окупованої Снігурівки, що на Миколаївщині. Шлях до Запоріжжя зайняв 2 доби.

"У нас Снігурівка окупована і ми виїжджали через Херсон. Ми їхали до Херсону, через блок-пости з нашого містечка. У Херсоні страшно було, бо Антонівський міст, дуже страшно. Багато питань ставили "Чому виїжджаєте?", доводили людей до нервового зриву”.
Вони пробують якусь гуманітарку роздавати, але люди з ними не хочуть мати справу
"У нас окуповано, там обстрілюють, російські солдати стоять, ми "німці" на них кажемо. Є — не чіпали людей, а є, що обкрадали людей, виносили з дому все, що можна. Вони пробують якусь гуманітарку роздавати, але люди з ними не хочуть мати справу. З нашої української сторони вони не пропускають, не запускають нікого”.

Подруги Валерія та Ельміра до Запоріжжя приїхали з тимчасово окупованого Херсону. З рідного міста виїхали о 5-й ранку 1 вересня. До Запоріжжя дісталися лише наступного дня після обіду. Кажуть: окупанти затримали колону на Василівці, адже того дня, там була делегація з МАГАТЕ.
"Колони дуже великі, поблажок ні для кого немає. Бабуся була лежача, але вона чекала також з нами, нікого не пропускали", — каже Валерія.
Вона наголошує, що до останнього сподівалася залишитися у рідному місті. Проте наразі не має можливості вести бізнес — через постійний відтік людей немає із ким працювати. Валерія також розповідає, що російські військові тиснуть на людей.

"Ми як люди з закритим ротом: ми маємо свою думку, але якщо ти її висловиш, то будеш сидіти у підвалі. Вони так і говорять, що місця для всіх вистачить. Але, коли ти все це бачиш, вони питають: "Ну чого ви нас боїтеся, ми ж вас тут захищаємо". Але ніхто не захищає, навпаки, калічать людей, жахливо”.
Вона також додає, що окупанти запевняють місцевих мешканців, ніби-то ситуація покращиться:
“Вони все відкривають у наших закладах, які будувала Україна. От у нас є торговельний центр новий, вони там відкрили свій і говорять: "Ось, як класно, ми для вас відкрили супермаркет новий". Але це наша будівля".

Ельміра розповідає, що в Херсоні закриті багато шкіл, адже там нікому працювати. За її словами, окупанти зібрали із п'яти шкіл вчителів, які погодилися працювати та сформували із них колектив в одній школі.
"Ті, що погодилися, мабуть, більшість з них через залякування. Багатьох вчителів викрадали, забирали на підвали, директорів шкіл. У моєї знайомої мама працює у музичній школі. Директора цієї школи, там жінці 50 з чимось років, її забирали, виводили з квартири з мішком на голові, десь тримали цілий день, морально тиснули, вона геть ніяка, але вона все одно не погодилася. На наступний день вона виїхала з Херсону”.
Ельміра каже, що сама давно хотіла виїхати, проте було дуже страшно.
"Скільки історій, коли ще виїжджали через Станіслав, багато було історій, коли на міни наїжджали й під обстріли колони потрапляли. Навіть зараз ми їхали, дуже страшно. Де колони їдуть, там діри від ракет”.
Читайте також: Запорізькі волонтери допомагають евакуювати до 200 переселенців на добу