Маріуполець Михайло Пуришев був одним із перших, хто почав возити гуманітарну допомогу до заблокованого Маріуполя, а звідти — забирати людей на своєму червоному бусі. Впродовж кількох тижнів березня Михайлу з однодумцями вдалося евакуювати понад 1 000 людей — без гуманітарних коридорів, в умовах активних бойових дій, буквально під обстрілами.
З чергової поїздки, вже у травні, яку Михайло запланував на “Азовсталь”, його зустріли журналісти Суспільного Запоріжжя.
Михайло розповів, що прямував на "Азовсталь", але до Маріуполя доїхати не вдалось:
"Я доїхав до Нікольського. У Нікольському мене посадили в СІЗО на дві доби. І після СІЗО, і всього іншого, розглядів, що за волонтер, бо я їхав на "Азовсталь", а вони (військові РФ, — прим. ред.) не могли повірити у це. Спочатку сміялися, а потім нормально. Перевіряли, бо думали, що я якийсь агент. Там багато моментів, ціла історія, це за п’ять хвилин не розкажеш. На Маріуполь не пустили. Сказали, що вивезли усіх".
Волонтер дістався до селища Нікольського. Звідти, а також дорогою до Запоріжжя евакуював у селищі Інженерному жінок з дітьми.
"В однієї мами ані вікон, ані дверей – у неї все розлетілося. А в неї п’ять дітей. І ми їх забрали. Двох я зустрів дорогою – вони на дорозі були, на блокпосту. Інших в Інженерному забрав. Я приїхав – нам треба було десь зупинитися. Ми попросилися на ночівлю. Катя допомогла нам із житлом, а потім каже: "Я хочу їхати". І до речі, ще Ігор. Десь тут є Ігор на "Таврії". У нього чотири дівчинки. Він не хотів їхати спочатку, але коли снаряд ліг у сусідні будинки – все".
Михайло каже, що не шкодує, що поїхав:
"Так, до "Азовсталі" не доїхав, але, значить, так і треба було. Я забрав дві родини. Дві родини, у яких купа дітей. Значить, так і мало бути".
Сам волонтер – батько чотирьох дітей, вони чекають на нього вдома:
"Я не знав, що на скільки затримаюся. Думав, що виїду того ж дня, а вийшло, що їхав дев'ять днів. Я втомився, хочу дітей побачити".
Михайло зазначив, що в селі Інженерному й донині зберігається небезпечна ситуація. І там все ще перебувають діти.
Читайте також: "Якщо не ми, то хто?", — економіст із Запоріжжя про роботу військовим медиком на передовій
