П'ять рейсів до Запоріжжя із тимчасово окупованого селища Веселого, що в Мелітопольському районі, здійснила інженер-будівельниця за фахом, а нині волонтерка Світлана.
На власному авто вивозить звідти людей, назад везе землякам, зокрема, ліки, засоби особистої гігієни. Про нинішню ситуацію у Веселому, небезпеку під час перевезення та чому взялась допомагати людям — жінка розповіла журналістам Суспільного.
"Памперси, дитяче харчування, ліки — це головне. Продукти ми не беремо взагалі, тому що місця, бачите, не вистачає. Тут гігієна, зубна паста, зубні щітки. Гель для душу — ні, шампунь і мило, тому що це об’єм, і ми беремо все, що компактніше", — каже вона.
Жінка каже: коли росіяни не пропускають — доводиться ночувати прямо в авто на трасі чи в полі.
"З однієї сторони ми бачимо “Гради”, спереду бахкає, позаду теж бахкає, з усіх сторін. І ми посередині дороги ночуємо, наші колони. Коли російські блокпости нас пропускають на Кам’янське, не часто той переїзд буває, але потім взад нам ще й дострілюють", — розповідає вона.
Світлана каже, що завжди плаче і радіє, коли переїжджає на підконтрольну Україні територію:
"А люди, які їдуть вперше, це треба бачити їх емоції, це нереально — люди бачать наш прапор, вони всі — в сльози. Але, при цьому, і посміхаються, і радіють, і кричать нашим хлопцям: "Дякуємо", — ділиться вона.
"Ми дикі були. Коли ми сюди (у Запоріжжя — ред.) приїхали перший раз, усюди, де я була, я плакала. Тобто, можна купити хліб? А у нас перші два-три тижні не було хліба, не було дріжджів. Дівчата вже придумали пекарні, знаходили старі рецепти оцих бездріжджових хлібів, збирали по всьому селу залишки дріжджів, щоб зробити опару і з неї потім пекти. Видумували таке. І пекли, і просили людей брати собі тільки за потреби. Тобто, ти прийшов, взяв собі булку хліба, як у війну. Вона і є, війна зараз", — каже Світлана.
Читайте також: Волонтери із Запоріжжя надсилають листівки на передову
Запоріжець розказав про шлях з Херсонської області додому через окуповані території
