Запоріжець Юрій — приватний підприємець. Від початку вторгнення Росії в Україну, він почав активно займатися волонтерською діяльністю. Про свій досвід він розповів журналістам Суспільного.
У мирний час Юрій займався металообробкою та виготовленням риболовного знаряддя. Вилов риби для нього ще й давнє захоплення. Дружина Юрія Наталія також перетворила своє хобі, у неї це — миловаріння, на бізнес, та відкрила свій інтернет-магазин. Наразі магазином опікується чоловік, адже дружину із дітьми вивіз із міста у безпечне місце.
Юрій розповідає, що розлука із рідними стала для нього найбільшим емоційним випробуванням. Водночас він радіє, що може за них не хвилюватися і присвячувати весь вільний час допомозі армії.
До волонтерського об'єднання "Шо ти дядя?" він доєднався після початку російського вторгнення.
"Волонтерство само мене знайшло. Написали друзі що треба спальники й грошима допомогти, щось відвезти. Так непомітно і затягнуло", — зазначає він.
Одним із запитів, що надійшов до волонтерів, були хімічні грілки. Ініціативна група зібралася та почала експериментувати. Юрій пригадує, що перші спроби були не дуже вдалими. Волонтери підбирали інгредієнти згідно з інструкціями з інтернету, "на око" визначали співвідношення. Після трьох днів спроб виробили оптимальний варіант і стали масово його виготовляти.
"Туди потрібно додати трішки води, мілілітрів 200, щоб вона довго гріла, але була не дуже гарячою. Або, можливо, більше, 40-50 mL, щоб можна було розігріти якусь їжу. Ці грілки розігріваються від 40°C до 90°C. Все залежить від кількості води, яку військові наливатимуть до суміші", — розповідає Юрій.
Наразі волонтери передали військовим близько 2 тисяч хімічних грілок, ще 600 відправлять невдовзі. Замовлення, як правило, отримують та передають або через волонтерів, або від знайомих, каже Юрій. За його словами, в команді працюють до 6 людей, в залежності від навантаження.
"У нас є координатори, в яких є зв'язки з військовими частинами, з ТРО, звідти надходять якісь заявки, ми передаємо. Це на рівні горизонтальних зв'язків друзі-знайомі. Буває, що просто під'їжджаєш на блокпост, кажеш "хлопці, тримайте грілки", беруть з радістю", — розповідає чоловік.
Юрій каже, що готовий здобувати й інші навички, щоб виготовляти необхідні військовим речі. Він також продовжує працювати, щоб підтримувати економіку. Каже, часу для відпочинку зараз немає. Але можливість займатися хобі поки відсутня, адже на Запоріжжі заборонена риболовля на час воєнного стану. Юрій каже, що в цьому є плюс для водойм, адже там з'явиться більше риби.
Читайте також: На Запоріжжі військова адміністрація заборонила плавати на маломірних суднах та рибалити
Юрій поки не будує планів щодо мирного життя. Каже — надто забобонний. Але, як і багато хто, проживає кожен день очікуючи і наближаючи перемогу.
"Дивлюсь на українців, які одне про одного дбають, як, мабуть, ще ніколи. Це такий підйом колективного морального стану, кожен один одному підтримка і це дуже відчувається. Розраховуєш на підтримку і сам її надаєш. Це, мабуть, зараз найсильніша емоція — єднання", — підкреслює волонтер.
