Перейти до основного змісту
"Найбільше моє потрясіння — коли розбили мій театр", — актор з Маріуполя про наслідки обстрілів

"Найбільше моє потрясіння — коли розбили мій театр", — актор з Маріуполя про наслідки обстрілів

"Найбільше моє потрясіння — коли розбили мій театр", — актор з Маріуполя про наслідки обстрілів
. Фото: Суспільне Запоріжжя

Артист Маріупольського драматичного театру Ярослав Прикоп приїхав ввечері 18 березня до Запоріжжя з конвоєм із приватних автівок. У Запоріжжі актор зупинився у друзів-однокурсників, з якими навчався у Харківській академії мистецтв.

Журналістам Суспільного Ярослав Прикоп розповів, як три тижні поспіль перебував разом із містянами у зоні бойових дій, у 23 мікрорайоні Маріуполя.

"Приблизно 1 березня у сусідній двір — це десь 200 метрів від нашого, прилетіла бомба, так жахливо, що мене у ліжку аж підкинуло. Скільки людей вижило з того будинку, не знаю, гадаю, що менше половини. Вони прибігли до нас, ми їх розташували у підвалі й з того часу ми залишалися у підвалі".

Артист розповідає, найбільшою проблемою для маріупольців стала нестача води:"Коли випадав сніг — це для нас були дуже гарні дні, тому, що мороз не давав зіпсуватися на балконах продуктам, які швидко псуються. Воду шукали всюди".

За словами Ярослава, гроші втратили сенс зовсім, на них нічого не можна було купити, адже все було пограбоване:"Люди тягнули з крамниць все. Садочок відкривався, і звідти люди тягнули матраци, щоб якось облаштуватися, оскільки холодно, був мінус на дворі. Питна вода у садочку була. Великий бак стояв. Кран не закривався. Година-дві-три, і все — води немає".

Їжу місцеві мешканці готували на вулиці:"Були дні, коли з підвалу неможливо було носа показати на вулицю, тому що гатять так. А чайники стояли. Виглядаємо — ба-бах прямо у дворі, метрах у 10 від нас. Воронки величезні. Якщо дров підкинути, можна закип’ятити чаю. Хоча б чаю, тому що діти у підвалах маленькі, немиті, сверблять. Не знали, де взяти харчі".

Ярослав Прикоп каже, трупи ніхто не забирає. Ближче до 5 березня Ярослав та інші мешканці почали самі виносити мертвих людей: "У нашому дворі стояв суші-бар. Ми ці трупи принесли прямо туди. І в цьому ж будинку, на третьому поверсі, ми зайшли у ванній кімнаті, там висіла людина. Вона просто повісилася. Ми її зняли й віднесли також туди".

Найбільше, зазначає Ярослав, його вразила звістка про зруйнований театр:

"Найбільше моє потрясіння, коли моє серце впало це коли розбили мій театр. Там було дуже багато людей, неймовірна кількість. І тоді я зрозумів, що в цьому місті залишатися більше ніяк не можна. Там такі руїни, їх ніхто не розбирає, просто нікому розбирати. Я не знаю, скільки там людей".

У Ярослава в Маріуполі залишилися батьки та колишня дружина з їхніми спільними дітьми. Зараз чоловік намагається відновити з ними зв’язок, аби вивезти їх у безпечне місце.

Читайте також: Бомбосховище драматичного театру у Маріуполі витримало бомбардування

Біля знищеного авіацією РФ театру у Маріуполі були написи "діти" — супутникові знімки Maxar

Підписуйтеся на Суспільне Запоріжжя у Viber або в Telegram

Топ дня
Вибір редакції
На початок