Запорізький атовець Сергій Колєбанов разом із дружиною Іриною виготовляє цукерки, зефір та інші солодощі. За його словами це допомагає йому відпочити та відволіктися від важких спогадів.
Чоловіка у 2015 році мобілізували у Національну гвардію України. Базувалися під Маріуполем. У 2018-му вирішив піти на службу за контрактом.
"В 93 бригаді служив, під Авдіївкою стояли. Зараз я звільнився за станом здоров’я. У 15-му році взагалі незрозуміла була війна якась. Перший час так, було звісно складно, але потім усвідомлено пішов у 18-му році, знаючи про те, що все може бути. Пішов, бо треба свій дім захищати. Звісно не хотілося бачити те, що я бачив там, особливо у 15-му році, коли були обстріли градами та цим всім. Це я все прекрасно бачив, і бачив, які наслідки були, і будинки у Маріуполі, які обстріляні були", – каже він.

Повернутися до мирного життя чоловікові допомогла родина та нове заняття, каже Сергій Колєбанов. Разом із дружиною готує варення, зефір, пряники, паски та маршмелоу.
"В першу чергу у дружини виникла ідея. У мене роботи особливо тоді не було. Я працював на заводі два дні робота – два дні відпочинок. Тому ми почали виготовляти смаколики разом. Це спокійна, монотонна робота. Проте тримає тебе у напрузі, адже треба набирати, розливати все охайно. Але таке хобі мене заспокоює", – каже Сергій.

"Це було, напевно, років 6 тому, вже як ми почали робити зефір з сином. Спочатку ми почали з зефіру і з домашнього варення, адже свій сад, дуже багато фруктів, і куди їх дівати? Чоловік служив у цей час, і просто, щоб теж не з’їхати з глузду, щоб відволікатися від цих думок. Займалися у вільну хвилинку, робили зефір і відправляли їм у частину, відправляли хлопцям", – розповідає Ірина, дружина Сергія.

"Коли він прийшов, він довго не міг влаштуватися на роботу. Майже рік він стояв у центрі зайнятості, адже з роботою після АТО у нас дуже тяжко, тому нам потрібно було якось виживати та рухатися вперед", – каже жінка.
Спочатку рецепти смаколиків знаходили в інтернеті. Для приготування використовували вирощені на власному городі фрукти та ягоди.
"Я подумала - це допоможе йому відчувати себе більш впевненим в тому, що ми не залишимося без грошей. Що він зможе прогодувати родину. Ми разом зможемо все подолати, ми знайдемо спосіб", - каже вона.

"Спочатку, звісно не виходило охайно.Ну, всьому треба вчитися. Всьому треба. Хочеш літати – махай крилами", – каже Сергій.
Нині вироби власного виробництва родина Колєбанових не лише дарує родичам та знайомим, але й створює їх на продаж.