Андрій Мильніков — українець за походженням, покинув Росію та відправився боронити історичну батьківщину у 2014 році: із Запорізького майдану пішов добровольцем до зони проведення антитерористичної операції. Цього року, 25 січня, отримав паспорт громадянина України, зараз заробляє на життя тим, що виготовляє на замовлення дерев’яні вироби.
Про це повідомляє кореспондент Герман Дубінін, який поспілкувався із захисником.
Андрій Мильників розповідає, народився в Пермській області:"Там же, до речі, народився Сашко Білий, Музичко. Там досі багато українців. Нащадки репресованих, які живуть у селах поблизу тих таборів, з яких їхні батьки вийшли. І ті, хто пройшов табори, вони досі там живуть. Дуже багато без документів, без права кудись там пересуватися".
Андрій згадує, в його родині завжди говорили російською мовою. Про свою національність дізнався у 37 років від україномовної бабусі. Вона приїхала з Казахстану, куди її заслала радянська влада. Андрій зазначає, про те, що війна неминуча, багато громадян Російської Федерації зрозуміли задовго до 2014 року.
"Ми це знали. Багато з нас, коли вони полізли в Крим, одразу сюди рвонули. Мої друзі казали: Андрію, вже, напевне, й поїзди туди не будуть пускати. Тому, якщо є можливість, їдь. Я 8 березня виїхав. Я до цього вже тут був, я їздив на Майдан. Потім я поїхав вже збирати речі", — розповідає Андрій Мильніков.

Андрій розповідає, обрав Запоріжжя, бо тут жила його кохана. З нею він дивився стріми запорізьких блогерів та сюжети запорізьких журналістів про події у місті 2014 року. Вже другого дня після приїзду з Росії, він записався до лав самооборони запорізького Майдану, а згодом став бійцем “Правого сектору”. Втім статус і посвідчення учасника бойових дій так і не отримав.
"Мені не дали. Мабуть, через те, що я не звертався. По-перше, я не міг звертатися за статусом УБД тому, що я просто ховався від депортації. Офіційно я мав би бути депортований. Мені зараз УБД потрібно тільки для того, що я просто не потягну лікування. Я не бачу більше на ліве око", — ділиться ветеран.
Більше за посвідчення учасника бойових дій, Андрій цінує паспорт громадянина України, який отримав 25 січня цього року:"Давали оце тимчасове громадянство з вимогою, що ми маємо відмовитися від російського. Це ми могли зробити тільки, якщо їдемо туди відмовлятися. Або йдемо в консульство. Я, як людина, що була в лавах “Правого сектору”, не міг це зробити. Закон ухвалили минулого року. Після всіх проблем проголосували, прийняли".
Читайте також: У Запоріжжі перший іноземець-захисник отримав паспорт за спрощеною процедурою
Раніше Андрій ніколи не займався обробкою дерева. А відтоді, як опанував ремесло, це не просто його захоплення, а й можливість заробити на життя та оренду квартири. Зараз бракує станків, каже чоловік:
"На те, щоб його випиляти, відшліфувати, просвердлити, відполірувати у мене йде день. Якби були станки, то робилося б за годину. На все потрібні гроші. Якби я був у легальному статусі, то, я так розумію, міг би отримувати якісь гранти, допомогу від держави. Змушений був просити, брати в оренду", — пояснює Андрій.

Тепер у планах ветерана — отримати статус учасника бойових дій, а також повернутися до українського війська.
Що відомо
- Президент Володимир Зеленський підписав закон, який спрощує отримання українського громадянства іноземцями та особами без громадянства, які захищали територіальну цілісність і недоторканність України.
Підписуйтеся на Суспільне Запоріжжя у Viber
Читайте нас у Telegram