Село Юрківка Запорізької області, що за 10 км від лінії фронту, щодня потерпає від обстрілів. Місцеві жителі кажуть, що чули тут чи не всі види озброєння армії РФ, а повітряна тривога майже не вщухає. Попри постійну небезпеку, у селі досі живуть родини — і щодня адаптують своє життя до умов війни.
Ольга Полякова разом з дітьми виїжджала до Запоріжжя на початку повномасштабного вторгнення. Проте через тугу малечі за рідним домом родина повернулася назад:
"Вони реагують на обстріли як дорослі: зважено, холоднокровно. Савік, це менший, каже: "А, це вихід, нормально, нікуди не йдемо”. Тобто вони вже розбираються, де виходи, де приходи. Напевно, якщо б діти трохи інакше ставились до цих вибухів, то можливо, ми б вже щось робили. А так — ми не хочемо, це наша рідна земля".
Діти Ольги вже звикли до звуків вибухів та обстрілів, тож знають, що робити якщо "летить":
"Звичайно, коли там пишуть, що КАБи Таврійське-Юрківка, то ми переходимо з дітьми у безпечне місце. Є 3 хвилини, з того моменту, як він випущений, то ми спускаємося у підвал. А якщо це якийсь артобстріл, до якого неможливо підготуватися, то вдома, 2 стінки".
Старший син Ольги — Артем мріє про повернення до школи у Юрківці, та нині це неможливо — армія РФ розбила навчальний заклад КАБом.
Та змінилося не лише навчання для молодших жителів Юрківки. Вулиці пусті, вдалині лунають вибухи, а дитячий сміх чутно лише деінде: діти намагаються обмежуватися розвагами ближче до власних осель, адже лише там почувають себе у безпеці.
Артем катається у дворі на мотоциклі та зовсім не по дитячому розповідає, що може робити це лише вдома, бо виїзд за межі воріт це ризик опинитися далеко від укриття під обстрілом:
"Ну поїду я зараз сам, і що зі мною буде, якщо обстріл почнеться? Куди я сховаюсь? Сам без мами я нікуди зараз не піду, бо це небезпечно".
Родина Полякових не єдина, що залишається у прифронтовій Юрківці. Наразі тут немає масової евакуації:
"В громаді залишається близько 200 дітей. Все навчання проходить онлайн, всі вдома. У нас багато багатодітних родин. Діти майже постійно всі сидять по домівках. Є попередження, що це небезпечно і люди все це розуміють. Але всі звикли, це їхній дім. Деякі сім'ї виїжджали, але через деяких час — поверталися назад", — розповів староста села Олександр Трюхан.
І хоча навіть найменші жителі села знають, що робити під час обстрілів, діти плекають в серцях найбажанішу мрію — закінчення війни.
Нагадаємо, прифронтове село Успенівка Пологівського району розташоване на перетині трьох областей — Запорізької, Донецької та Дніпропетровської. Чи не щодня армія РФ хаотично завдає ударів по будинках місцевих жителів. Попри це, тут залишається близько 400 людей, які продовжують робити буденні справи вдома та будують плани на майбутнє без війни.
Підписуйтеся, дивіться та читайте головні новини Запорізької області на наших платформах:
Telegram | Instagram | Viber | WhatsApp | Facebook | Youtube
