Перейти до основного змісту
"Якщо дзижчить — треба десь ховатись": у прифронтовому Біленькому на Запоріжжі люди садять городину попри обстріли

"Якщо дзижчить — треба десь ховатись": у прифронтовому Біленькому на Запоріжжі люди садять городину попри обстріли

Ексклюзивно

У прифронтовому Біленькому Запорізької області, попри постійні російські обстріли з артилерії та безпілотників, місцеві жителі садять городину. Люди пораються на власних обійстях навіть під час вибухів та повітряної тривоги.

Детальніше про побут жителів села — дізнавались кореспонденти Суспільного.

"Якщо дзижчить — треба десь ховатись": у прифронтовому Біленькому на Запоріжжі люди садять городину попри обстріли
Город жительки Біленького Любові Ризенко. Максим Савчук/Суспільне Запоріжжя

Село Біленьке знаходиться за 18 кілометрів від лінії фронту. Щодня населений пункт потерпає від російських ударів, розповіла місцева жителька Любов Ризенко:

"Якщо дзижчить — треба десь ховатись": у прифронтовому Біленькому на Запоріжжі люди садять городину попри обстріли
Любов Ризенко, жителька Біленького Запорізької області. Максим Савчук/Суспільне Запоріжжя
"Через вулицю прилітало, потім трохи далі від нас. Один раз прям на городі. Ну, а куди тікати? Глянула — бігти, ну куди? Поки добіжиш — все одно. Ні, не втікла, я просто потім пішла. Ну бо стрес же — неможливо".
"Якщо дзижчить — треба десь ховатись": у прифронтовому Біленькому на Запоріжжі люди садять городину попри обстріли
Городина на ділянці Любові Ризенко. Максим Савчук/Суспільне Запоріжжя

"Якщо дзижчить — треба десь ховатись": у прифронтовому Біленькому на Запоріжжі люди садять городину попри обстріли
Городина на ділянці Любові Ризенко. Максим Савчук/Суспільне Запоріжжя

Не зважаючи на постійну загрозу, жінка поливає грядку на городі, де нещодавно висадила картоплю.

"Не сиджу без діла, десь щось та й роблю. Ну а що робити? Я ж привикла все життя на землі. Ну, як же? Треба ж щось робить вже. От і роблю собі", — поділилась Любов.
"Якщо дзижчить — треба десь ховатись": у прифронтовому Біленькому на Запоріжжі люди садять городину попри обстріли
Городина на ділянці Любові Ризенко. Максим Савчук/Суспільне Запоріжжя

"Якщо дзижчить — треба десь ховатись": у прифронтовому Біленькому на Запоріжжі люди садять городину попри обстріли
Городина на ділянці Любові Ризенко. Максим Савчук/Суспільне Запоріжжя

Жінка на городі слідкує за кожним росточком, однак останніми роками врожаю стало менше. Вважає, що серед причин неврожаю може бути екологія та спека, а можливо і негативна енергетика від постійних обстрілів.

"І рослині теж, той, стрес є. Все може бути, я не знаю. Як от минулого року — картопля погана була. Ну просто сухий год же ж був, воно так жарило все. Потихеньку висаджуємо".
"Якщо дзижчить — треба десь ховатись": у прифронтовому Біленькому на Запоріжжі люди садять городину попри обстріли
Любов Ризенко поливає грядку на своєму городі. Максим Савчук/Суспільне Запоріжжя

Так само городину садить й інший житель Біленького Володимир Тихенко. Зокрема, картоплю, помідори, огірки та перець. Змушений робити все сам, без свого помічника — син дістав поранень внаслідок артобстрілу.

"Якщо дзижчить — треба десь ховатись": у прифронтовому Біленькому на Запоріжжі люди садять городину попри обстріли
Володимир Тихенко, житель Біленького на Запоріжжі. Максим Савчук/Суспільне Запоріжжя
"Син трошки допомагав же ж. На Вербну неділю (13 квітня) це було якраз, його ранило. Типу з артилерії снаряд. З того дня він лежить дотепер, жінка з ним. Вона приїжджає так, інколи перевдягнутись, трошки поробити", — розповів Володимир Тихенко.
"Якщо дзижчить — треба десь ховатись": у прифронтовому Біленькому на Запоріжжі люди садять городину попри обстріли
Городина на ділянці Володимира Тихенко. Максим Савчук/Суспільне Запоріжжя

"Якщо дзижчить — треба десь ховатись": у прифронтовому Біленькому на Запоріжжі люди садять городину попри обстріли
Городина на ділянці Володимира Тихенко. Максим Савчук/Суспільне Запоріжжя

Нині чоловіку допомагають друзі, куми та сусіди. Хто — покосить траву біля воріт, інші — висаджують розсаду.

"Зараз трошки небезпечно. Тим паче після того, як сина поранили, то вже не всі хочуть виходити на город", — пояснив Володимир.
"Якщо дзижчить — треба десь ховатись": у прифронтовому Біленькому на Запоріжжі люди садять городину попри обстріли
Городина на ділянці Володимира Тихенко. Максим Савчук/Суспільне Запоріжжя

"Зараз — треба в небо дивитись. Тому що якщо дзижчить — треба десь ховатись. Як починається обстріл — воно чути, що ближче підходять, чути ляск і десь через 4 секунди вибух вже відбувається. У погріб ховаємося, або просто заходимо в приміщення"
Володимир Тихенко, житель Біленькогопро роботу на городі під час обстрілів

"Якщо дзижчить — треба десь ховатись": у прифронтовому Біленькому на Запоріжжі люди садять городину попри обстріли
Городина на ділянці Володимира Тихенко. Максим Савчук/Суспільне Запоріжжя

Нині військові РФ ледь не щодня обстрілюють село з артилерії та пускають дрони різних типів.Та попри це, за словами начальника місцевого відділу ЖКГ Олексія Авдєєва, масово люди — не виїжджають. І не полишають своїх городів.

"Ну, своя картопелька — не купляєш. І перчик теж", — Володимир Тихенко.

Підписуйтеся, дивіться та читайте головні новини Запорізької області на наших платформах:

Telegram | Instagram | Viber | WhatsApp | Facebook | Youtube

Топ дня
Вибір редакції
На початок