У Вінниці сьогодні, 3 квітня, прощаються із трьома захисниками України, які пішли боронити Батьківщину з перших днів повномасштабного вторгнення Росії. Прощання з Андрієм Гунько, Автономом Бунтарем та Сергієм Гнатюком відбудеться у різних локаціях міста, а поховають їх на Алеї Слави Сабарівського кладовища та у селі Зарванці.
Про це повідомляє Вінницька міська рада.
Андрій Гунько – офіцер, що пройшов шлях від добровольця до командира
Андрій Гунько долучився до оборони України вже на другий день війни. Він розпочав службу в Силах територіальної оборони, а згодом у складі 45-го окремого стрілецького батальйону брав участь у боях на Харківщині, Донеччині та Луганщині. За відвагу під Авдіївкою був нагороджений відзнакою Головнокомандувача ЗСУ "Золотий хрест". У Чернігівській області навчав новобранців, а потім повернувся на фронт як командир груп 425-го окремого батальйону безпілотних систем. Загинув 29 березня на передовій. Йому було 54 роки.
"Я ледь не кожні десять днів бувала на передовій і бачила як Андрій ставав геть іншою людиною, зі сталевою волею та витримкою. Він ні на що не нарікав, хіба лишень тоді, коли змушений був готувати воїнів у тилу, адже думками перебував із побратимами у горнилі війни, куди рвався душею та тілом", — розповіла мати бійця, волонтерка Юлія Вотчер.
Народився Андрій Гунько у Вінниці 17 березня 1971 року. Після навчання у 33-й загальноосвітній середній школі закінчив факультет фізичного виховання та спорту Вінницького державного педагогічному інституту університеті, а пізніше заочно – Тернопільський національний економічний університет. У цивільному житті працював на посаді директора компанії, що спеціалізується на вантажоперевезеннях. Разом із дружиною виростив сина.
Церемонія прощання відбудеться о 12:00 у Вінницькій обласній філармонії, а поховають Андрія Гунька близько 14:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Автоном Бунтар – боєць "Азову", що йшов у бій з молитвою
Автоном Бунтар воював у 120-й окремій бригаді тероборони, а пізніше приєднався до 12-ї бригади спеціального призначення "Азов". Його бойовий шлях пройшов через Запорізький і Донецький напрямки. Позивний "Юзеф" став його бойовим ім’ям. Виконував завдання як оператор безпілотних літальних апаратів. Загинув 25 березня поблизу Новоспаського Бахмутського району. Йому було 34 роки.
Мати Героя Оксана Олександрівна розповіла, що син до війни допомагав армії, возив допомогу, передавав розвіддані.
"Коли розпочалась велика війна, зробив усе, щоб долучитися до лав оборонців. Його не могла б спинити жодна сила. Казав, якщо зараз не піду, то вже завтра ворог буде у нашій хаті. Дуже хвилювався за свого первістка, який щойно народився, дружину та всіх нас", — сказала мати загиблого військового.
Народився Автоном Бунтар у Вінниці 11 червня 1990 року. Був старшою дитиною в сім’ї, де згодом у нього з’явилися сестричка та два брати. Навчався у 2-й загальноосвітній середній школі, після чого закінчив ДПТНЗ "Вінницьке міжрегіональне вище професійне училище" за спеціальністю «Оператор з обробки інформації та програмного забезпечення». У цивільному житті працював в одній з релігійних громад графічним дизайнером.
Церемонія прощання відбулося у костелі Святого Духа, а поховали воїна на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Сергій Гнатюк – підполковник, який не залишив армію навіть після завершення служби
Підполковник Сергій Гнатюк після виходу на пенсію через стан здоров'я повернувся до війська з початком повномасштабної агресії. Обіймав посаду заступника командира 116-ї окремої механізованої бригади. Воював на Запорізькому та Харківському напрямках. За бойові заслуги нагороджений Хрестом "Честь і Слава", медаллю "Захисник Батьківщини" та іншими відзнаками. Помер 1 квітня. Йому було 57 років.
Сергій Гнатюк народився 2 жовтня 1967 року. Після закінчення 30-ї загальноосвітньої середньої школи пройшов армійський вишкіл і вирішив присвятити своє життя військовій справі. Відповідну освіту опанував у вищому військовому автомобільному командному училищі та зі здобуттям Україною незалежності продовжив службу у Вінниці. Разом із дружиною виростив двох синів, які пішли стопами батька, обравши шлях захисту людей та Батьківщини. Наразі один із них несе службу в частині, котрій Сергій Євгенійович віддав чимало років свого життя, а інший – стоїть на сторожі правопорядку та безпеки у рідному місті.
Церемонія прощання розпочнеться об 11:30 у ритуальній службі "Реквієм", а поховають воїна близько 14:30 у селі Зарванці Вінницького району.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube та Whatsapp
