Жителька села Володіївців, що у Могилів-Подільському районі на Вінниччині, 80-річна Ніна Кащук вишиває понад пів століття. Суспільному вона розповіла, що рукоділля свого часу витягнуло її з депресії. Тепер власні знання передає онуці.
А ще своїми роботами жінка прикрасила сільський храм. Після переходу релігійної громади з УПЦ до ПЦУ майстриня вишила для церкви рушники, ікони, скатертини та герб України.
Любов до цієї справи Ніні Кащук прищепила мама. Вишивання стало рятівною соломинкою після смерті старшої доньки.
"У мене дочка з двох місяців хворіла до 11 років. Вона виросла у лікарнях. Коли вона померла, моя мама побачила, що я падаю в депресію, і пішла в магазин, купила біле полотно та подзвонила в лікарню. Їй сказали, що туди 40 фіранок треба. От я пошила ці фіраночки, і на кожне ліжко вишила. І на роковини я завезла цей подарунок. Я коли вишивала, то забувала трохи за свій біль", — розповіла Ніна Кащук.
Вона сказала, що завдяки вишивці знайшла себе. А ще їй приємно, коли її роботи радують та надихають інших. Нині свої знання жінка передає внучці Мирославі, аби "разом створювати прекрасне".
Зараз у пенсіонерки в роботі скатертина, яку вона вишиває хрестиком. Полотно розміром 2 на 1,5 метра.
"Вона побачила цю скатерку в інтернеті, п спершу повишивала все чорним, потім серединки заповнюю кольоровим. Мені так краще — пройти одним кольором, іншим. Нитки будуть сині червоні, а там зелені та жовті. Але роботи вистачить до Пасхи", — сказала пенсіонерка.
Окрім вишивки, Ніна Афінасіївна в’яже гачком, а ще штопає. Вдома килими, скатертини, ковдри, подушки, фіранки, серветки, а ще різні накидки та сумки — це її роботи.
"Хочу це роботи, щоб заняття якесь мати. Бо через здоров’я робити щось фізично не можу, а це моя улюблена справа. Цілий день не зможеш вишивати, бо мені рано треба встати, запалити в грубці, щоб у хаті було тепло. Потім щось їсти приготувати, а тоді сідаю вишивати до вечора, а тоді вже очі болять, то вже відпочиваю".
У місцевому храмі теж є роботи Ніни Кащук. Це, зокрема, ікони, рушники, скатертини. Після переходу релігійної громади з УПЦ до ПЦУ жінка вишила ще й герб України.
"На кожні великі свята, щоб міняли скатерочки — на Різдво, на Спаса та на Пасху. Ікони, Свята Варвара, на кожному стільці вишивочка. Мене не просили, я за своїм бажанням роблю", — розповіла жінка.
Касирка церкви Людмила Науменко розповіла, що храму у селі — понад 200 років. Він збудований із брусів без жодного цвяха. Завдяки вишивці храм "сяє внутрішнім світлом".
"Ми дуже-дуже вдячні, бо такі вже були старі рушнички. А зараз воно все нове, гарне — аж очі вбирає. Ми їм дуже вдячні", — сказала Людмила Науменко.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube та Whatsapp
