Багатодітний батько із Вінниччини Андрій Басараба із лютого 2024 року служить у батальйоні спеціальних операцій "Еней" штурмової бригади Нацполіції "Лють". Цьогоріч у травні під час виконання завдання у Вовчанську на Харківщині, захисник отримав поранення. Після кількох місяців шпиталів знову повернувся у стрій.
До війни Андрій Басараба служив у роті особливого призначення обласної міліції. У 2014 році, за часів АТО — ніс службу на блокпостах між Ізюмом і Слов’янськом. Свою історію він розповів Суспільному.
"Прямої участі у боях ми тоді не приймали. Забезпечували пропускний режим", — сказав захисник.
Коли росіяни розв’язали повномасштабну війну — патрулював Вінницю.
"Ми думали, що, як спецпідрозділ, поїдемо туди першими. Але сказали, що ми повинні бути тут. Дійсно, як почалося вторгнення у Вінниці можна було сказитися: телефони, рація не замовкали. То парашутисти, за повідомленнями людей, спускаються, то точки розставляють, то світло червоне чи рожеве у квартирі світиться. За добу по Вінниці наїжджали 300 км", — розповів Андрій Басараб.
Цьогоріч у лютому його перевели у батальйон спецоперацій "Еней" штурмової бригади Нацполіції "Лють". Після кількох місяців навчань поїхав на фронт.
"Пришов командир і каже: "Так і так, збирайтеся — 15 людей. Треба, щоб поліція брала участь у бойових діях. Ми розуміли, що рано чи пізно це станеться. Всі поїдемо туди... Це правильно, що поліцію відправили, ми маємо здобувати бойовий досвід, не повинні сидіти осторонь. У нас була домовленість, що уся поліція має пройти через війну", — розповів чоловік.
У травні під час виконання завдання у Вовчанську на Харківщині він отримав поранення.
"Ще сантиметр і зачепило б серце, або артерію і мене б не врятували. Два кульових поранення, одне — наскрізне. Досі біцепс не відновився, не працює як має. Рука заніміла й два пальці — не можу щось узяти. Ногу осколок прошив і залетів у другу. Нас штурмували спецназ ГРУ і "Ахмат". Реально професіонали. Сили були нерівними, велика інтенсивність боїв, вони знали усі наші переміщення, захопили станції...", — розповів захисник.
У його родині троє дітей. Найстарший — Артем народився до початку російсько-української війни. Середня донька Єва народилася, коли в Україні було АТО, найменша 4-місячна Оля — на третій рік повномасштабного вторгнення.
"Тата усю вагітність практично вдома не було. А вже перед пологами, 16 травня, чоловік подзвонив і сказав, що у нього все добре, їх вивели, що він у харківському шпиталі, поранений. Байдуже, що це 9 місяць вагітності, залишила на маму дітей, поїхала. Через це поранення перевели на Вінницю і 23 червня Оля народилася", — розповіла дружина Вікторія Басараба.
Наразі після лікарняної відпустки Андрій Басараба повертається на місце дислокації батальйону. З початком повномасштабного вторгнення РФ на захист країни стали його брат та батько. 57-річний Геннадій Басараба служить у складі 57-ї окремої мотопіхотної бригади ЗСУ. Брат Дмитро — за станом здоров’я списаний.
Нині родина захисника мріє, аби війна, яку розв'язала Росія врешті скінчилася, й тато та чоловік щодня був вдома.
"Він, як їхав воювати, ще не був багатодітним татом. Як став — не дуже цим прикривається. У нас же син росте, має прикладом бути...", — сказала дружина Вікторія.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube та Whatsapp
