Зв'язківець 23 ОМБр Максим Гайша, який проходив реабілітацію на Вінниччині, планує подорожі Європою, мріє про біонічний протез ноги та міцну родину.
Суспільне поспілкувалося із ветераном російсько-української війни, який власним прикладом мотивує інших ветеранів — і після поранень повертатись до повноцінного життя. Зараз хлопцеві — 21. На захист країни став у 19. Був зв’язківцем.
Після втрати обох ніг та тривалої реабілітації Максим мандрує Україною та ділиться враженнями у соцмережах. Свої протези називає "металевими ногами".
"Треба сприйняти себе таким, який є. Це важко. Але я — людина, я можу ходити, я можу водити машину на ручному керуванні, бігати поки не можу, але ще хочу собі електричне коліно, щоб могти на сходи спокійно підійматися. Ти просто став інакшим. Мільйон жартів з'являється над собою", — розповів Максим Гайша.
Хлопець родом із Павлограда. Був зв’язківцем 23-ї окремої механізованої бригади. Каже, що те, чим займався у цивільному житті знадобилося в армії. В обов’язки входило налагодження зв’язку на позиціях.
"Я збирав комп’ютери, ремонтував їх, грав в ігри. Тому мене записали у зв’язківці і в оператори на дрони. Але зв’язківці мене перші забрали. Я з автомата майже не стріляв. Робота була прошивати рації, ремонтувати їх, ставити на танки. Якщо приїзджає якась машина з-за кордону, а в них американсі харіси стоять, я ставив мотороли на них. Займався зв’язком там, де він поганий".
29 вересня 2023 року Максим — змінило його життя назавжди.
"Десь в 11 годин поїхав із Горіхового під Роботіно і ходив по позиціях прошивав рації. Під ранок вже все зробив, сказав, що йду на евакуацію і не дійшов. Мені сказали дрон — повертаю голову, а воно вже в нас летить. Не зрозумів спочатку, що мені відірвало ноги: просто горить, мені жарко, дуже сильний біль в ногах. Я дивлюся — все в крові, все перекрошено. Бо, крім того, що відірвало ноги, була ще й багато осколків", — згадав Максим Гайша.
Наступних пів року Максим переніс кілька операцій в Запоріжжі, Вінниці та Львові, де протезувався.
"Спочатку, як я тільки засунув ноги у протези, встав, тримався за брусся і був радий, що в мене є ноги. Це не зовсім ноги, але мені легше їх сприймати як "металеві ноги", ніж як протези. Я був щасливий, бо знав, що через рік чи два попрощаюся з коляскою назавжди. Це було спочатку дуже важко, але я швидко навчився — за півтора місяця вже міг ходити з однією палицею".
Тепер, за словами Максима, він мріє про електропротез, бо з ним буде значно легше.
"Електропротез хочу – "Дженіум 3", він дозволить мені згинати коліно на сходах. Це єдине, що мене турбує, що мене дуже відрізняє від усіх. Бо спускаюся нормально, ходжу нормально, але підійматися по сходах не можу, мені потрібне електричне коліно. Воно довзолить ще швидше ходити".
Нині хлопець подорожує Україною, за два місяці літа побував у Львові, Харкові, Дніпрі, Вінниці, Житомирі та Запоріжжі. Відео з мандрівок викладає у своєму телеграм-каналі. Робить це, аби мотивувати інших побратимів, які втратили на війні кінцівки – жити далі.
"На протезах можна подорожувати, бігати, можна навіть у майбутньому піднятися на якусь гору в Карпатах. Ще на протезах можна жити повноцінним життям, як і всі інші, навіть більше. Є люди, які живуть просто, просто сидять в одному місті і нічого не бачать з ногами", — сказав Максим Гайша.
У жовтні хлопець вирушає до Німеччини. А далі планує відвідати інші країни Європи.
"Ще хочу до Франції та Німеччинни поїхати, у Франції до Парижу. Бо я до війни за межі Павлограда, Дніпра жодного разу нікуди не виїжджав за всі 19 років, а от після травми хочу побачити світ".
А ще в планах, каже ветеран, збудувати дім та створити міцну родину під мирним небом рідної землі.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram та YouTube
