91-річна Ніна Горішняк з Козятина, що на Вінниччині, третій рік волонтерить. Вона перебирає горіхи, аби волонтери виготовляли для оборонців енергетичні батончики. За серпень жінка перебрала дев’ять мішків горіхів.
Донька Ніни Степанівни — Олена — розповіла, що з початку повномасштабного вторгнення пішла допомагати у місцевий волонтерський центр. Мама теж захотіла долучитися.
"Дівчата кажуть, що немає кому перебирати горіхи на батончики, а я кажу: "У мене мама хоче допомагати". Хоча і вік такий, але ще хоче хоч чимось допомогти. І так вирішили. Я б’ю — вона перебирає. Уже третій рік ми так працюємо", — сказала Олена Покиньчереда.
За її словами, мама, як і кожна бабуся хоче, аби українські захисники були ситі.
"Щоразу кажу, що вже кидай, відпочинь, а вона: "Ні, треба перебрати партію. Як я залишу".
Олена допомагає бити горіхи, бо Ніні Степанівні робити це важко. Вона ж сортує. Працює напівлежачи.
"Які поганіші, дрібніші й темні відбираю, а кращі — в іншу миску. Руки не болять, тільки ноги болять ходити. Ноги, щоб не висіли, того я так лежачи, бо печуть, а тут мені зручно. Я сюди набираю горіхи, туди кидаю шкарлупи, туди — такі горіхи, туди — такі, й так зручно", — сказала Ніна Горішняк.
Спершу, розповіла жінка, перебрала свої запаси. Тепер взялася за горіхи, які привозять небайдужі.
"Цілий день я не можу. Зранку послухаю радіо, новини, а потім, якщо є набиті горіхи, то до трьох годин б’ю, а то від дев’яти чи десяти годин і до п’ятнадцяти б’ю. А сидіти даром мені не в силах було".
За серпень Ніна Степанівна перебрала дев’ять мішків горіхів, розповіла волонтерка Світлана Романова.
"У нас немає часу тут сидіти й бити ці горіхи. І от Ніна Степанівна дуже нам допомагає. Ми безмежно вдячні. У сезон, коли немає горіхів, вона розпускає пряжу для жінок, які плетуть шкарпетки для хлопців", — сказала Світлана Романова.
Ніна Горішняк сказала, що хоче дочекатися перемоги України й побачити, як діти та внуки живуть у мирі на рідній землі.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram та YouTube
