На Вінниччині відбулося прощання зі старшим сержантом Миколою Лупиносом, який загинув від поранень, отриманих під час бойового завдання. Церемонія проходила на Центральній площі Ладижина, де зібралися понад дві сотні людей, включаючи рідних, друзів і побратимів. Миколу поховали на Алеї Слави. Місто оголосило три дні жалоби, приспустивши державні прапори.
Про це повідомляє кореспондентка Суспільного.
Похоронна церемонія розпочалася о 9:30. Люди зустрічали тіло Миколи Лупиноса з квітами в руках, вшановуючи його пам'ять на колінах.
Микола Лупиніс, 33-річний мінометник 56-ї окремої мотопіхотної бригади батальйону "Сармат", загинув 4 вересня в лікарні Мечникова в Дніпрі від поранень, отриманих під час виконання бойового завдання. 24 серпня, на День Незалежності, Микола разом з трьома побратимами був на завданні з пошуку нових позицій для міномета. Під час цього завдання на їхню позицію був здійснений напад з дрона. Один з чотирьох бійців загинув, інші отримали важкі поранення, включаючи самого Миколу, який залишався у свідомості.
За особисту мужність, самовіддане виконання військового обов’язку Микола Лупиніс нагороджений: Хрестом розвідника, медаллю "За жертовність і любов до України" та "За особливу службу".
Командир батальйону "Алабай" згадує Миколу як здібного та відданого бійця, який знав свою справу і завжди був готовий допомогти іншим.
"Потрапив він у піхотну роту, потім командир звернувся до мене і сказав, що у нього є дуже здібний хлопець, щоб взяти його до себе, він дуже тямучий. Я приїхав, поспілкувався з ним, і дійсно, він був дуже балакучий, але бойову справу знав. Я пишаюся, що він був у мене в підрозділі", — розповів командир батальйону "Алабай".
Микола пішов захищати Україну добровольцем, починаючи з 2015 року, коли служив у розвідувальному батальйоні. Він боронив Луганщину та Донеччину. Його побратим Володимир зазначив, що Микола був справжнім патріотом, який пояснював причини війни навіть у найскладніші моменти.
"Микола був розумний, начитаний, завжди усміхався і не жалівся", – зазначив Володимир.
Батько Миколи, Анатолій Лупиніс, був українським дисидентом і громадським діячем, який пережив радянські табори і боровся за незалежність України. Його син Микола продовжив цю боротьбу. Очільник вінницького осередку УНА-УНСО Олександр Канарський розповів, що Анатолій Лупиніс був живою легендою, а його сини, зокрема Микола, продовжили боротьбу батька.
Прощання з Миколою Лупиносом завершилося похованням на Алеї Слави у Ладижині. Місто оголосило три дні жалоби, а на честь героя були приспущені державні прапори. У загиблого залишилися дружина і 4-річна донька.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram та YouTube
