З початку року члени немирівського волонтерського центру “Солдатська куховарня”, що на Вінниччині, виготовили для оборонців 75 маскувальних сіток. Щодня працюють 10 людей. За день виготовляють по дві сітки. Запитів на них з кожним днем все більше.
Очільник громадської організації “Солдатська куховарня” Леонід Павленко розповів Суспільному, що в основному замовлення отримують від артилеристів, танкістів та піхотинців. Найбільша сітка, яку виготовили, — 250 кв.м. Нею накрили реактивну систему залпового вогню на Донецькому напрямку.
Робота у волонтерському центрі є щодня, розповів Леонід, — як і охочі, які у тилу пришвидшують перемогу та роблять усе необхідне, аби зберегти життя українським захисникам.
Маскувальні сітки у Немирові роблять з агроволокна “спандбону”. За замовлення у волонтерському центрі відповідає місцевий житель Олексій Болюх. Чоловік підбирає тканину по кольорах відповідно до сезону та веде облік зроблених сіток.
“Виготовляємо ми переважно сітки розміром 4 на 3. Останнім часом пішли замовлення збільшити на метр. Це ширина 4 м, а довжина — необмежена. Можемо зробити будь-яку. Робимо сітки залежно від природи та сезону. Намагаємося підібрати кольори. Ми використовуємо агроволокно. Воно в нас є чотирьох видів: коричневий, який імітує гниле листячко, є біле, яке імітує пожовклу траву і солому, іще є основний колір, бо з кожним днем травичка більша і більша, а на Херсонському напрямку взагалі вже все зелене.
У мене є мірочка, ми її кладемо і робимо такі смужечки, й віддаємо їх нашим майстриням, які художнім способом та з душею вплітають їх в сіточку, і виходить ось такий результат”, — розповів Олексій Болюх.
Аби здешевити вартість маскувальної сітки, окрім спандбону, використовують і трикотажну тканину.
“Це технічні відходи від пошиття військової форми. Вона буває різного виду. Нам їх віддає фабрика. Це те, що йде на сміття, то ми використовуємо це і щиро вдячні. Ми їх вплітаємо також, бо вони імітують кущик. Ця тканина економить агроволокно і робить ближчий вигляд до природи”.
Основи для маскувальної сітки надали міжнародні організації, розповів керівник волонтерського центру Леонід Павленко.
Оксана Шрамко з села Стрільчинці плете маскувальні сітки протягом п’яти місяців. Приходить сюди, аби допомогти односельчанам, які нині боронять кордони України.
“В нас з села багато хлопців воює, і їм потрібна була сітка. Вже прийшла плести їм та й вже тут стараємося для всіх. Є сітка – весна. Оскільки нема зараз снігу, то стараємося, щоб вона була зелена з коричневим. Це розмір 6 на 4. А ще робили сітки 8 на 4 або 8 на 6. Ми працюємо з 8 години до 16-ї. Десь дві сітки знімаємо, і 3 та 4 починаємо або до половини встигаємо зробити”, — сказала Оксана Шрамко.
Приходить до волонтерського центру й Оксана Клємєнтєва. Жінка переселенка з Запорізької області. До Немирова разом із сім’єю переїхала у жовтні 2023 року. Волонтерить тут, аби пришвидшити перемогу та повернутися додому.
“Я почула від людей, що тут є солдатська кухня і плетуть сітки, і я вирішила приєднатися до цього колективу, бо в мене три брати воюють. Я тут вже тиждень працюю. Хочеться ще допомогти нашим хлопчикам, які там воюють. І додому дуже хочеться, сумуємо за рідною домівкою. Спочатку було важко привчитися до такого плетіння, але зараз вже все добре. Набила руку, як-то кажуть. Колектив тут гарний. Завжди підкажуть”, — сказала Оксана Клємєнтєва.
