"З моєї роти залишилося кілька людей": історія штурмовика Олексія Назаренка

"З моєї роти залишилося кілька людей": історія штурмовика Олексія Назаренка

До війни Олексій Назаренко очолював громадську організацію "Лютич" і займався національно-патріотичним вихованням молоді. Після повномасштабного вторгнення РФ він разом з колегами по організації вступили до 120 бригади територіальної оборони. Наприкінці грудня 2022 він вступив до лав 47 окремої механізованої бригади. Про бойове хрещення, бої на Запорізькому та Донецькому напрямках, контрнаступ та поранення Олексій розповів Суспільному.

Бойове хрещення Олексій пройшов на Запорізькому напрямку. Як згадує штурмовик, тоді в них було завдання висунутись до групи піхоти, котра відбила атаку і закріпилась на позиції, і стати вогневою підтримкою піхотинців. Тоді там розпочався ворожий обстріл, в результаті якого побратиму відірвало п'яту, а одного із командирів поранило вище ноги. "З червня місяця я працював піхотинцем, був в кулеметному взводі, спочатку водієм, потім я бігав в складі кулеметного розрахунку. Спочатку я був на Запорізькому напрямку. Це був для нас перший заїзд, то наш тодішній командир казав, що добре, що ми добровольці, бо в нас мало досвіду, не буде так страшного вперше. Я пам'ятаю свій перший вихід, було зрозуміло аж нічого, просто рухаєшся по інерції. Елемент такий, що в мене з'явилося порівняння між напрямками. На Авдіївці автівка могла рухатись і не боятися мін, а на Запорізькому напрямку там була одна накатана дорога по якій можна було рухатись. Це як розклад трамваїв, потрібно було домовлятись, хто коли їде, щоб можна було розминутись".

Історія штурмовика Олексія Назаренка
Фото з особистого архіву Олексія Назаренка

Перше бойове хрещення

"Ми виїхали з Оріхова, по розваленій дорозі, ми заїздили на позиції, у нас було завдання висунутись до групи піхоти, вона мала вогневою підтримкою, бо через нас далі мали проходити інші колони для штурму. Виходить, ми пересаджувались в іншу автівку, коли почали їхати було все добре, а потім відкривається рампа і починається дурня - біжить хлопець, починає кричати, що треба підвезти БК ближче, і тут обстріл, хаос і ми не розуміємо, що відбувалось".

"З групи 12 людей — повернувся тільки один"

Після Запорізького напрямку, Олексій брав участь в бойових діях на Донеччині. Каже, саме там були найважчі штурми. В одному із таких штурмів біля Красногорівки з його групи, котра складалась з 12 осіб, з бойового завдання повернулася тільки одна людина.

"В середині жовтня ми поїхали в Донецьку область, за Авдіївкою. Були штурмові дії, відбити втрачені позиції. З групи 12 людей — повернувся тільки один. Мав бути захід трьох груп, проблема в тому, що наші не врахували моменти підходу, коли під'їжджала колона техніки ворожа, і коли висаджувалась третя група в автівці не працювали пушки, коли хлопці висаджувались — їх вбило".

Історія штурмовика Олексія Назаренка
Фото з особистого архіву Олексія Назаренка

" Не вистачало води"

"Відсутність води, їжі це такі моменти були. Я від'єднався від своєї групи, і я тоді був на краю, що може бути з хлопцями. Підвозка була далі від нашої позиції, доки вода і їжа переходила через всіх, нам залишалось мало, півтора літра на всіх. Це дійсно було важко".

"Дрони бережуть життя воїнів і ресурси"

"Це засіб економити життя людям і час, ресурси, це сприяє тому, що можна детальніше спланувати операцію. Люди можуть обрати напрямок руху, можна супроводжувати людей. Дрон коштує дешевше і він точний".

Про контрнаступ

"Те, що мало за кілька днів, не досяглось навіть за три місяці, а ресурсу було витрачено достатньо. Якщо ми проходили навчання в Німеччині та розрахунок був, що росіяни побояться Бредлі, але дрони збоку росіян кошмарив і нас, і нашу техніку, ось це не входило в планування, мені здається. Бували моменти, що 4-5 разів в одну і ту ж точку боролись. Доволі відсутній постаналіз".

Історія штурмовика Олексія Назаренка
Фото з особистого архіву Олексія Назаренка

Про "М'ясні штурми"

"Перший наш наступ у Донецькій області закінчився плачевно, але я сумніваюсь, що був такий момент, щоб кинути людей, щоб вони всі вмерли й все, сумніваюсь. Є моменти, які ми не можемо врахувати, на місцях є проблемна публіка. Втрати 47-ї бригади для мене великі. Інші люди казали, що якщо порівнювати з іншими бригадами, то невеликі втрати. З мого складу, з кулеметного взводу перевели, або були поранення, механізована рота залишалась зі старого складу можна перерахувати на одній руці".

"Отримав поранення під час евакуації загиблих"

"Ми мали вийти на позицію, де загинули наші хлопці, підготувати тільки до евакуації, ми знайшли їх, відтягнулись на безпечну позицію, і в момент, коли ми тримали сектора, то прилетів осколок, потрапив мені в декілька сантиметрів від хребта, ще одного хлопця теж поранило. І ми вийшли на евакуацію".

Історія штурмовика Олексія Назаренка
Фото з особистого архіву Олексія Назаренка

"Цивільні по-іншому сприймають війну"

"Мені деякі знайомі розповідають про свої побутові проблеми, як ніби це кінець світу, мені дивно це слухати, тому що коли ти забираєш своїх побратимів по шматках, і намагаєшся сам не загинути, тому це інший контекст сприйняття реальності. Я пролежав 2 дні в ямі, бо треба було тримати позиції, але не виходити, бо дрони літали. І були моменти, коли я ходив по траншеї, а там були тіла, які висохли до кісток, а в момент обстрілу я падаю, розумію, що може бути зі мною те ж саме. Я одразу після цього їду на евакуацію, згадуючи це все, а до мене телефонує друг і розповідає, що хоче з'їхати з квартири, і куди повертатись жити, він 10 хвилин мені це договорив. Для мене це дико".

На початок