Перейти до основного змісту
"Поламаний, але незламний": розповідь сестри військовополоненого айдарівця Ігоря Гайохи, якого показово судять у РФ

"Поламаний, але незламний": розповідь сестри військовополоненого айдарівця Ігоря Гайохи, якого показово судять у РФ

"Поламаний, але незламний": розповідь сестри військовополоненого айдарівця Ігоря Гайохи, якого показово судять у РФ
. Галина та Ігор Гайохи. Колаж фото: Суспільне Вінниця

Півтора року в полоні перебуває айдарівейць Ігор Гайоха. На Вінниччину з Луганщини його родина переїхала у 2014. Над ним та ще сімнадцятьма захисниками та захисницями з 24-го окремого штурмового батальйону "Айдар" Збройних сил України Росія розпочала показове судилище. Їм інкримінують звинувачення у "насильницькому захопленні влади, зміні конституційного ладу" так званої "ДНР" та участь у терористичній організації. Суспільне Вінниця поспілкувалося з сестрою Ігоря — Галиною Гайохою, яка тимчасово за кордоном та веде щоденну боротьбу за повернення брата з полону.

"Завжди наголошували, що ми українці в душі"

Ігор Гайоха родом із селища Сєверо-Гундорівське на Луганщині, яке розташоване за три кілометри від кордону з РФ. На їхньому будинку завжди майорів прапор України, розповідає Галина Гайоха. Ще до повномасштабного вторгнення її брат мав активну патріотичну позицію: був учасником Майдану, виступав проти приходу окупаційної влади на рідну Луганщину, за що його переслідували, а родичів росіяни внесли до розстрільних списків. Через свою проукраїнську позицію у 2014 родина переїхала на Вінниччину, а Ігор Гайоха пішов добровольцем на фронт, долучившись до "Айдару".

"У той час у нашому регіоні починалося завезення зброї, захоплення деяких структур. "Повилазили" ті, хто давно готувався, бо я особисто знала деяких "міністрів" так званої ЛНР. І так, як ми були відкриті, завжди наголошували на тому, що ми українці в душі, любимо Україну, а мову потрібно знати. Бо я, мабуть, була єдиною україномовною мамою, яка бігала по всіх інстанціях, аби влаштувати своїх дітей в україномовні класи. Тому що у нашому Краснодоні їх було обмаль, а мені дуже хотілося, щоб мої діти володіли українською мовою", — розповідає Галина Гайоха.

Коли розпочалася окупація Луганщини, каже, малювали українські прапори, розповсюджували листівки, брали участь у боротьбі з окупацією. Родині погрожували. Був випадок спроби розстрілу.

"Автоматчики приходили додому. Добре, що я була з малими дітьми на той час і могла домовитися, що “Я розумію, що ви прийшли воювати з правим сектором. Але я з дітьми, і ви візьмете на себе відповідальність не лише за жінку, яку ви намагаєтесь знищити”. Вони склали збою, поїхали, а нам дали час на втечу. І сказали, що такі, як ми, тут не потрібні".

"Ігор отримав поранення і вважався загиблим"

У цей час Ігор Гайоха ще не був у лавах ЗСУ, але вже був серед тих, хто звався "Айдар", розповідає Галина. Півтора року він воював на Луганщині. Потім поїхав на навчання, а звідти повернувся на Донеччину.

"У лютому 2022 він повернувся на передову після укладання нового контракту і був десь під Волновахою, коли почалося повномасштабне вторгнення. Вони одразу потрапили в оточення, під обстріл. У березні Ігор отримав поранення і вважався загиблим. Виявилося з часом, що він серед тих, хто вижив", — каже жінка.

Увечері 4 березня 2022 року Галині зателефонували бійці "Айдару" і сказали, що її брат загинув.

"Сказали, що командира немає, побратима немає, не змогли тіло забрати. Дуже щільний обстріл був, не було можливості. Було пряме влучання в автівку. Ігоря намагалися привести до тями, але не вдалося. Якщо буде змога, то тіло заберуть".

Через тиждень Ігор з’явився в мережі на хвилину. Тоді в родини з’явилася надія. Потім ще за тиждень Галині зателефонували і сказали, що її брат живий.

"Місцеві прийшли на поле бою, щоб поховати загиблих. Було багато тіл без ознак життя, без шевронів, зброї, екіпірування. Видно було, що їх обшукували, добивали — і своїх, і чужих. Ігор лежав у канаві. Його підняли. І він, прийшовши до тями, попросив його врятувати: "Я живий. Врятуйте мене". Повезли його в якийсь населений пункт, на ферму чи щось таке. Якоюсь свічкою його відігрівали, боялися, що обмороження буде. Кінцівки не рухалися. Думали, що їх треба буде ампутувати. Треба було лікувати професійно, але ліків не було", — розповідає Галина Гайоха.

Тому люди прийняли рішення везти бійця в інший населений пункт, де, можливо, є якась амбулаторія.

"Мені у фейсбуці теж написала невідома жінка. Сказала, що вона їхала з окупації, бачила мого брата у важкому стані — поламаного, але незламного, і що треба його забирати, бо він лежить непорушно у відділенні коронавірусному, щоб якомога менше було питань. А першого квітня мені зателефонували і сказали, що мій брат здався в полон, і його з лікарні вивезли у невідомому напрямку, — каже Галина.

Я думала, що то якась дезінформація, бо навряд чи він здався б у полон, бо знаємо, що для нього цей полон буде означати. І навряд чи його до того полону відвезуть, бо на їх сайтах ("Чистилище", "Трибунал"), які Ігор моніторив час від часу, на деяких він загиблим вважався, то було багато коментарів, що на нього йде полювання, як на зрадника Луганщини.

За інформацією, нібито до нього прийшли і сказали: "Готуйся, бо в тебе вже немає можливості переховуватися, бо хтось доніс". Тобто його прийшли та забрали за наведенням. Хтось конкретно здав його й сказав, що він військовослужбовець, бо його забрали саме в полон".

"Хочеться, щоб Ігор був під захистом і знав, що ми боремося за нього"

25 липня в Ростові-на-Дону було призначене чергове засідання Південного окружного військового суду у справі стосовно 18 українських військових, безпосередньо бійців батальйону "Айдар".

"Було засідання, їм зачитали статті, за якими їх звинувачують у так званому тероризмі, поваленні конституційного строю так званої ДНР. Потім повалення влади ДНР. На 15 серпня назначене друге засідання. Це саме день народження Ігоря. Мамі зателефонував чоловік, сказав, що нібито він адвокат. Жодної інформації. Сказав: "Якщо хочете щось дізнатися, то це за окремі кошти. Хочете поговорити, дізнатися його стан або листуватися, я можу сходити, але за додаткову плату".

Ми шукаємо можливості його захисту. Ми розуміємо, що це показове шоу, вироки будуть все одно. Але хочеться, щоб Ігор був під захистом і знав, що ми боремося за нього. Бо він досі у вакуумі і не знає, що ми боремося за нього, що знаємо, що він живий, що відбуває покарання, знаємо всі деталі його утримання. Хлопці, які повернулися з полону, передавали його вітання та слова підтримки. Ми його підтримуємо, а він нас підтримує, що все буде добре. Що рано чи пізно він повернеться".

Російські прокурори вимагають для айдарівців максимальний термін, навіть довічне ув'язнення.

"Про його фізичний стан можу судити лише з того відео, яке бачила в мережі. Добу, мабуть, ревіла після побаченого: коли твій брат богатир стає замученим й худорлявим. Зараз він у Ростовському СІЗО №1. Там умови кращі, ніж в Донецькому СІЗО. Але ми всі розуміємо, що це полон, це ув'язнення, обмеження.

Для мене ціль номер один це повернути його додому. Його та інших хлопів і дівчат. Я дуже сумую за ним. Буду відгодовувати його, будемо розмовляти, дивитися фільми, які планували переглянути, реалізовувати не реалізоване", — каже Галина Гайоха.

Топ дня
Вибір редакції
На початок