1700 вінничан входять до УТОГ — Українського товариства глухих. Створили такий 90 років тому 4 червня. Розуміти цей світ, бути почутими їм в обласній організації допомагають 9 дипломованих перекладачів жестової мови. Про це Суспільному розповіла голова обласного товариства Галина Дяченко.
“Особливо в лікарні треба все в деталях розпитати. У магазини можна і з дитиною. А якщо нотаріус, дарування? Це тільки наші перекладачі працюють”, — Галина Дяченко.
У цю професію йдуть, як правило, діти з родини нечуючих, розповіла Марина Нікітіна. Нині вона ще й перекладач жестової мови новин Суспільного. Каже, їй пощастило: вона чує і допомагає іншим.
За день може мати відеодзвінків по кілька десятків. А буває, що один може тривати майже добу —як під час пандемії коронавірусу. Тоді довелося допомагати нечуючій народжувати.
“В 2:40 ночі зателефонувала вагітна і каже, що погано. Викликали швидку. До 14:30 були на відеозв’язку. І народився хлопчик. А потім, коли народився Ніколас, підказувала, як сповивати”, — розповідає Марина Нікітіна.
УТОГ існує на донати канадійських донорів, частково допомагає центральна дирекція, зарплатню кільком перекладачам жестової мови виплачують із бюджету Вінницької ТГ. Працюють погодинно, повної ставки немає. Фінансово непросто, каже Галина Дяченко, але просити допомоги в держави в умовах війни язик не повертається. Більше того, разом із нечуючими самі допомагають оборонцям.
Серед членів УТОГу — Олена Баранцева. З Лисичанська до Вінниці разом із чоловіком та трьома дітьми переїхали торік, у березні.
“Військові дії. Ми — глуха сім’я. Перебували в підвалі. Дітки маленькі мали стрес. Військові вивезли нас із Лисичанська”, — розповіла Олена Баранцева.
Перекладачка жестової мови Ольга Дуленко допомогла Олені придбати мобільний телефон. Вона теж із родини нечуючих. Перекладачем жестової мови працює 26 років. Сьогодні, каже, глухі відмовляються від жестового спілкування російською.
Сама Ольга Дуленко, каже, готується цього літа поїхати до свекрухи.
“У мене чоловік із Криму. Свекруха в Криму, наша мама. Чекає ЗСУ. Я їй сказала: “Чекайте нас, мамо, в серпні в гості”.
На учбово-виробничому підприємстві УТОГ контролеркою майже 60 років працює Марія Кручинська, перевіряє якість готової продукції. Як працює швейна машинка люди тут не чують.
“Буває важко. Спочатку, коли запускаємо продукцію, то важко, а потім легше”.
Нечуючі живуть у своєму світі. Там дзвінка тиша, каже голова обласного товариства Галина Дяченко, але це не заважає їм танцювати і виконувати пісні. А особливо гімн Батьківщини.
