До війни працював автомеханіком, будував дороги в Дніпропетровській області, а з початком повномасштабного вторгнення Росії пішов на захист України. Олег – старший солдат, бойовий медик взводу. Наразі у Збройних Силах України служить його батько, тесть – теж у його батальйоні, дядько перебуває на реабілітації після поранення, а брат дружини – на Авдіївському напрямку.
Історію бойового медика на псевдо "Тор" опублікували на сторінці 120 бригада територіальної оборони ЗСУ.
Під час строкової служби Олег проходив навчання з Королівськими силами Британії, а потім – підготовку у своєму підрозділі. Після цього його призначили на посаду бойового медика взводу.
Вперше свої знання застосував минулого року поблизу села Долина на Донеччині. Тоді надавав медичну допомогу хлопцеві з осколковими пораненнями.
Нещодавно повернувся з побратимами з Бахмута, де набув нового досвіду.
За словами Олега, на полі бою складно і морально, і фізично.
"Дається в знаки втома, бо міські бої дуже інтенсивні, забирають багато сил і фізичного здоров’я. Під обстрілами потрібно найперше зупинити масивну кровотечу, а потім за можливості витягнути пораненого. Дуже багато залежить від того, як побратими допомагають надавати медичну допомогу, бо самому впоратися важко, не вистачає ні рук, ні часу, а час – це життя", – йдеться в дописі бригади.
Вижити й рятувати інших йому допомагає злість на ворога.
"Треба більше злитися й не забувати про власну безпеку, бо ціна цьому – життя", – зазначив бойовий медик.
Олег переконаний, що головне в його справі – практика та холоднокровність, аби використати усі шанси, щоб врятувати людину.
