"У людей завжди є вибір — жити у диктатурі, або вільно": 79-ті роковини геноциду кримськотатарського народу

"У людей завжди є вибір — жити у диктатурі, або вільно": 79-ті роковини геноциду кримськотатарського народу

"У людей завжди є вибір — жити у диктатурі, або вільно": 79-ті роковини геноциду кримськотатарського народу
. Фото: Суспільне Вінниця

Одні вимушено переїхали з Криму 2014-го, інші 2022-го. У Калинівській громаді на Вінниччині нині мешкають 156 кримських татар. Розмістили їх у гуртожитку, школі і дитсадку, розповів Суспільному в.о старости села Віталій Порхун. Доки частина чоловіків боронять країну від росіян, розповідає кримчанка Гулімнар Ібрагімова, вони з жінками виховують дітей.

2014-го року були змушені сюди приїхати.

Ахтем і Мукадер Сейтхалієви вимушено покинули рідний Крим 9 років тому, після анексії півострова РФ. 2014-го тікали з немовлям на руках.

"Заїжджали танки, я вагітна думала, де народжуватиму, щоб мене не обстріляли, бомбу не кинули. Коли Росія приходить — це завжди до поганого, хорошого немає", — розповіла Мукадер Сейтхалієва.

З мамою й татом, старшим братом і новонародженою сестричкою тоді виїздила Хідіджі. Анексію як і сам Крим, де народилася, дівчинка не пам'ятає. Тоді їй було 2 роки. Нині 11.

"Ходжу до школи, у мене є подруги-українки. Вчу математику, українську мову та літературу, математику, англійську, природознавство", — розповіла Хадіджі Сейтхалієва.

79-роковини депортації кримськотатарського народу
Фото: Суспільне Вінниця

1944-го радянська влада репресувала рідних Мукадер. Через 70 років з рідної землі росіяни вигнали і її, розповіла жінка.

"Вони мучили мою бабусю і дідуся. Бабусю у вагонах з новонародженою дитиною депортували. Вона від голоду померла. Її ім'ям (Мукадер) бабця назвала мене", — розповіла жінка.

Вінниччина для них стала ще однією домівкою, пояснив Ахтем. Чоловік вірить ця війна поставить крапку над геноцидом кримськотатарського народу і українського також.

"У людей завжди є вибір — жити у диктатурі або вільно. Я поїхав з Криму, щоб жити на волі. Дідусі наші, коли їх виселили до Сибіру, Уралу, мали мрію — повернутися в Крим", — зазначив Ахтем Сейтхалілов

У подружжя восьмеро дітей: 4 хлопчики і стільки ж дівчат. Старші — ходять до школи, молодші — до дитсадка.

Нині в одному з сіл Калинівської громади Вінниччини мешкають 156 кримських татар, 85 з них діти.

"Забезпечені усім необхідним. Діти ходять до школи, відвідують дитсадок. Кримсько-татарську мову вони вивчають внутрішньо, вчать батьки. Є пільгові категорії безкоштовне харчування, бібліотека, гуртки", — зазначив староста Віталій Порхун.

79-роковини депортації кримськотатарського народу
Фото: Суспільне Вінниця

Тим, хто вимушено переїхав 2014-го — поселили в гуртожитку.

"Тоді я була в 11 класі. Вночі пам'ятаю виїздили. Все було дуже швидко. У Вінниці нас зустріли. Я народилася в Криму, у мене український паспорт. Чому я маю його змінювати на російський проти своєї волі?", — розповіла Мідінє Баталова.

"У людей завжди є вибір — жити у диктатурі або вільно": 79-роковини депортації кримськотатарського народу
Фото: Суспільне Вінниця

Двічі переселенка Гулімнар Ібрагімова у 2014-му виїздила з Криму на Херсонщину. Торік у квітні з Херсонщини на Вінниччину. Жінку і трьох її синів прихистили у місцевому дитсадку. Родині надали кімнату. Чоловік — військовий, нині боронить Україну від росіян.

"У нього був вибір — перейти у російські війська або залишитися в українських. Мама подзвонила і сказала, якщо він перейде, то у неї ні доньки, ні сина немає", — розповіла Гулімнар Ібрагімова.

Дитсадок став прихистком для переселенців із першого дня повномасштабної війни, зазначила директорка Людмила Бездушна.

"Зранку почалася війна, ввечері вже були люди. За весь період було 426 людей. День-два побули і поїхали. Залишилися три сім'ї. Ми виділили одну групу для них. Привезли гуманітаркою їм ліжка, мультиварки", — розповіла директорка дитсадка Людмила Бездушна.

79-ті роковини геноциду кримськотатарського народу
Фото: Суспільне Вінниця

Імінє народилася в депортації в Узбекистані. Її батьків вивезли з Криму. До України повернулась вже сама. Жила на Херсонщині. Після повномасштабного вторгнення залишати домівку довелося і їй з родиною.

"18 травня — чорний день, згадуємо померлих, хто від голоду і холоду помер під час депортації. Вивозили лише дітей, жінок і пенсіонерів. Молодь була на війні. Кримські татари поверталися після перемоги з війни і їх вивозили і розстрілювали. На Геніченській стрілці, звідки я родом — завантажили усіх на плід і втопили", — розповіла Імінє Мамєтовна.

Мова, традиції, звичаї — мають значення, зазначили Ахтем і Мукадер Сейтхалієви. Їх важливо берегти і передавати з покоління в покоління. Як і те чий Крим: був, є і завжди буде!

Що відомо

Депортація кримських татар 18–20 травня 1944 року - один із найстрашніших прикладів злочинів радянської влади, вчинених нею під час Другої світової війни.

У 2006 році курултай кримськотатарського народу звернувся до Верховної Ради з проханням визнати депортацію геноцидом.

У 2015 році Верховна Рада України визнала депортацію кримськотатарського народу у 1944 році геноцидом. 245 депутатів підтримали відповідне рішення.

18 травня встановлено як День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Окремою поправкою засудили сучасні утиски кримських татар.

На початок