Майже три тисячі внутрішньо переміщених осіб офіційно зареєстровано в Іллінецькій громаді на Вінниччині. Загалом із початку повномасштабного вторгнення прихистили до чотирьох тисяч переселенців. Про це Суспільному розповіла очільниця управління соц.захисту населення та охорони здоров'я Іллінецької міськради Людмила Цінська.
Тетяна Романча — переселенка з Херсона. Суспільному розповіла, до Іллінців на Вінниччину переїхала торік разом із двома дітьми: 10-річним Михайлом та 13-тирічною Анастасією. Будинок в якому мешкають — винаймають. З його облаштуванням допомогли місцеві.
"Я вперше тут палила грубу, щоб грітися. Небайдужі люди допомогли нам з облаштуванням житла. Міська рада надавала гуманітарну допомогу: подушки, ковдри і багато давали харчів", — розповіла переселенка.
З дітьми виїздила вже з окупованого Херсона. Чоловік на той момент залишився вдома.
В Іллінцях Тетяна Романча знайшла роботу. Працює художнім керівником у місцевому Будинку культури.
"Моя робота і тут важлива, я влаштовую дитячі свята для діток Іллінеччини та ближчих районів. Ми продовжуємо онлайн навчання, а далі не знаю як буде. Добре, що діти знають свого вчителя, бачать своїх однокласників, але онлайн навчання не заміне офлайн.
В Іллінецькій громаді офіційно зареєстровано до трьох тисяч внутрішньо переміщених осіб. Загалом із початку повномасштабного вторгнення прихистили до чотирьох тисяч переселенців
"Всі вони розміщенні переважно в приватному секторі. Їм роздається гумдопомога. Розселили, де є пусті будівлі. Ми зв'язуємося із господарями і там селимо. Наразі в громаді вільних місць немає для поселення", — зазначила очільниця управління соцзахисту населення Іллінецької міськради Людмила Цінська.
14-ть переселенців поселили в гуртожитку аграрного коледжу. Серед них і Валентина Танчевська. Сюди переїхала з міста Берислав на Херсонщині.
"У нас в цей час ми були під окупацією. Вони до нас перший час відносилися спокійно, але потім, це витримати було неможливо. Ці букви "Z" повсюди. Це був жах. Подруга запропонувала, що будуть виїжджати і взяли мене з собою. Спершу ми поїхали в село Сороки, але там нас було 15 чоловік. То було дуже не зручно", — розповіла переселенка.
У кімнаті проживає сама. Є ліжко, шафа, стіл. Кухня та ванна на поверсі, зазначила Валентина. Людям, які їй допомагають на знак вдячності в'яже кімнатні капці. А ще, каже, ходить до волонтерського центру, де плете маскувальні сітки для ЗСУ.
"Це те чим я можу віддячити людям за їхню повагу до мене. Це мінімум чим я можу їм віддячити", — зазначила Валентина.
Ні Валентина, ні Тетяна, залишатися в Іллінцях не планують. Зазначили, як тільки українська влада скаже, що на Херсонщині безпечно, повернуться до рідних домівок.
Читайте також
- "Шкода, що Чорнобаївка здобула славу через такі події": розповідь переселенки про життя в окупації та виїзд до Вінниці
- До Вінниці релокувалися ще дев'ять підприємств з небезпечних регіонів
