"У нас усіх зараз єдине завдання – захист України": історія оборонця з Вінниці на псевдо "Мольфар"

"У нас усіх зараз єдине завдання – захист України": історія оборонця з Вінниці на псевдо "Мольфар"

"У нас усіх зараз єдине завдання – захист України": історія оборонця з Вінниці на псевдо "Мольфар"
. Фото: Микола Рудик

"Маємо завжди пам'ятати й шанувати тих, хто віддав життя за Україну, й тих, хто захищає нас нині", – так говорить оборонець з Вінниці Микола Рудик на псевдо "Мольфар". З початку повномасштабного вторгнення чоловік служить у лавах 120 бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Він – професійний спортсмен та реабілітолог, учасник Революції Гідності. У минулому – боєць Державної прикордонної служби. Свою історію захисник розповів Суспільному.

Для мене поранення нині не є слабкістю

Микола Рудик обороняє кордон України із Білоруссю у Чорнобильській зоні. Рішення вступити на службу прийняв, незважаючи на те, що має ІІ групу інвалідності. Це наслідок поранення та контузії, котрі отримав на Майдані у 2014 році.

У ніч з 18 на 19 лютого чоловік виносив поранених з охопленого вогнем Будинку профспілок. Перед ним вибухнула граната, частина осколків застрягла у бронежилеті, частина – потрапила в обличчя, вибило три зуби. Тоді ж у нього влучила куля: пробила шолом та застрягла за кілька міліметрів до головного мозку. Через складність лікування оборонця доправили на лікування у Варшаву, він пережив три операції.

"Звісно, міг би бути удома, адже маю інвалідність. Але хочу показати на власному прикладі, що у нас зараз єдине завдання це захист України і нашого народу. Адже у нас війна, гинуть діти, жінки. Для мене поранення нині не є слабкістю. Революція Гідності змінила все, і ми маємо змінюватися. Вона не закінчилася, а перейшла у повномасштабну війну, яка іде щоденно. Вона нам всім приносить горе та смуток і журбу! На небеса ідуть нові герої, а ми лиш подаєм сльозу, – говорить Микола Рудик.

Я, як військовий, яким був більшу частину свого дорослого життя, маю завжди захищати Україну. Ми маємо пам‘ятати всіх Героїв Небесної Сотні та продовжувати будувати державність і незалежність України. Шанувати та вивчати свою історію, мову, культуру, звичаї та віру".

"У нас усіх зараз єдине завдання – захист України": історія оборонця з Вінниці на псевдо "Мольфар"
Фото: Микола Рудик

До Революції Гідності та й під час неї Микола Рудик працював у дитячому реабілітаційному центрі. Зокрема, займався з дітьми, які мають ДЦП, й з синдромом Дауна.

"Біда, що у нас немає спеціальної програми для таких діток. Вони для мене приклад. І, коли отримав поранення, сказав собі: "Візьми себе в руки". На той час було дуже важко, бо почався розвиток епілепсії. Через це не міг повернутися у Державну прикордонну службу. Мене могла взяти лише територіальна оборона", – говорить Микола Рудик.

Усім хлопцям кажу: тренування і навчання щодня.

Відновитися після поранення чоловікові допомогли регулярні заняття спортом. 2017 року у складі збірної ветеранів України Микола Рудик брав участь у марафоні Морської піхоти США. Після важкого поранення зумів подолати 42 км та 195 метрів дистанції. Став фіналістом. Навіть зараз під час служби біг щодня присутній у його житті.

"Щодня, коли маю можливість, бігаю. Навіть якщо перед цим прочергував добу. За будь-якої погоди одягаю футболку та шорти. Загартовуюся. Своїм прикладом показую хлопцям, що не шукайте алкоголь. Найкращий наркотик це фізична підготовка. Біг, вправи, підтягування на перекладині. Командири, ніхто не вірив, що я перейду з правої руки на ліву. А зараз лівою стріляю в десятку. Усім хлопцям кажу: тренування і навчання щодня. Адже я хочу знищити ворога і загарбника. Чим більше ворогів знищу, тим скоріше будуть наші діти усміхнені" , – каже "Мольфар".

"У нас усіх зараз єдине завдання – захист України": історія оборонця з Вінниці на псевдо "Мольфар"
Фото: Микола Рудик
Найкраща подяка – дитячі малюнки та листи

Як реабілітолог допомагає чоловік і побратимам. Важливість спорту показує на власному прикладі.

"Якщо комусь потрібна допомога і ти можеш її надати – зроби це. Я реабілітолог, роблю різні види масажу. Завжди працюю і прошу Бога допомогти, щоб я не зашкодив. Якщо у побратимів є якісь проблеми, то допомагаю. Але завжди кажу: "Я зробив Вам реабілітацію, проте своїм здоров'ям необхідно займатися щодня, 15-20 хвилин робити легенькі вправи".

Якщо поносити бронежилет день, то затискається пояс верхніх кінцівок. Його потрібно рівняти. Для цього є спеціальні нахили уверх, вниз. Ці вправи показую хлопцям. На моєму прикладі бачать їх дієвість, адже у бронежилеті можу пробігти і 15 кілометрів".

Кожна сфера для людини завжди має вплив і значення, говорить Микола Рудик.

"Наше суспільство має краще відноситись до людей з інвалідністю, потрібно розробляти програми по реабілітації та лікуванню. Так само для усіх захисників, необхідно більше давати відпусток, робити ротації робити. Бо всі від монотонності втомлюються. Маємо всі знати та думати, що повномасштабна війна є для нас всіх. На жаль, є відсоток населення, яке думає, що їх не зачепить! Насправді війна прийшла у кожний дім. Я б із задоволенням пішов у Державну Прикордонну Службу України, бо я прапорщик-інструктор. Думаю, що завжди буду у чомусь корисним та потрібним".

За словами Миколи Рудика, його надихають та дають сили видатні історичні постаті України, а також рідні й ті, хто обороняє країну нині на фронті та в тилу.

"Хочу подякувати усім діткам, які надсилають малюнки та пишуть листи підтримки. Для нас це найкраща подяка за службу. Їжа, якісь речі це все в нас є. А ось гарні слова й посмішки дітей – це найважливіше. Хай живе та процвітає вільна Україна! Слава Україні! Героям Слава!".

Що відомо

  • Вінничанин Микола Рудик був учасником Євромайдану у Києві. У ніч з 18 на 19 лютого 2014 року, коли виносив поранених з охопленого вогнем Будинку профспілок, сам отримав поранення. Перед чоловіком вибухнула граната, частина осколків застрягла у бронежилеті, частина потрапила в обличчя, вибило три зуби.
  • Під час надання допомоги у чоловіка влучила куля, яка пробила захисний шолом на голові та застрягла за міліметри від клітин головного мозку. Лікували Миколу Рудика хірурги Варшавської клініки.
  • Чоловік із червоним дипломом закінчив коледж фізкультури в Івано-Франківську, а потім Київський інститут фізкультури і спорту, за фахом реабілітолог. Він професійний марафонець. Неодноразово займав перші місця у забігах як в рідній країні, так і за кордоном. Має звання майстра спорту міжнародного класу.
  • Працював у дитячому реабілітаційному центрі на Київщині. Також до поранення служив у Державній прикордонній службі України.
  • У складі збірної ветеранів України Микола Рудик брав участь у марафоні Морської піхоти США. Після важкого поранення він зумів подолати 42 км та 195 м дистанції. Став фіналістом. "Але, попри це, на жаль, уже двічі отримав відмову в участі у Іграх Нескорених Пояснення, що поранення і контузія на Революції Гідності", – каже Микола Рудик.
  • Микола Рудик нагороджений орденом "За мужність" III ступеня.

Читайте також

  • "Не страшно, що тебе вбʼють. Страшно, коли біля тебе помирають побратими": розповідь стрільця-снайпера з Вінниччини
  • Перебував у російському полоні рік і один день: рідні оборонця з Вінниччини розповіли про його повернення додому
На початок