80 тонн гумдопомоги для переселенців від початку повномасштабного вторгнення передала на Вінниччину українка Ольга Герсторп з Німеччини. Вантажі по області розвозять синьо-жовтим бусом. Про це Суспільному розповіла волонтерка Валентина Погребняк.
Автомобіль вінницьким волонтерам передали німецькі меценати. Вони розфарбували його українськими символами та нанесли напис "Мир для всіх".
"Вкрай був необхідний такий бус Мерседес Спрінтер. Ми його постійно використовуємо для перевезення гуманітарного вантажу. Наразі отримали 80 тонн вантажу. Ми його розфасовуємо і розвозимо, де потребують допомоги", — говорить Валентина Погребняк.
Повезли у Погребищенську громаду
Допомогу розвозять у міста і села, де найбільше переселенців. Цього разу повезли у Погребищенську громаду. Там на обліку 7 800 переселенців, каже начальник Управління соцзахисту Василь Ткачук.
"Вони проживають як на території міста, так і в селах. Левова частка — 2,5 тисяч людей в самому Погребищі. В деяких селах — переселенців більше, ніж самих жителів. Вони проживають в родичів, або їхніх знайомих, покинутих домівках. Міська рада підключає світло", — розповідає Василь Ткачук
У бусі — одяг, дитяче харчування, візки, взуття, іграшки, засоби гігієни та підгузки. Їх волонтери передали районному Управлінню соцзахисту населення, де їх роздають переселенцям. За необхідними речами прийшли близько півсотні людей.
"Три дні були в диму. Все горіло"
За весняним одягом прийшли Людмила Возна з Василькова на Київщині.
"Приїхала сюди рятуватися від цих фашистів, бо інакше їх не назвеш — нелюди. У Василькові були напади не один раз. Знищені військові об'єкти, запаси пального. Все це я бачила з вікна чотириповерхового будинку. Жах. Ми три дні були в диму. Все горіло", — розповідає Людмила Возна.
Вона приїхала разом із невісткою Юлією Возною. Чоловік жінки залишився на Київщині доглядати за хворим тестем, а 21-річний син пішов на війну.
"Ми живемо у військовому містечку. За 100 метрів від нашого будинку військова частина, за 300 метрів — нафтобаза. Сховище знаходиться на одній лінії з цією нафтобазою. Ми там перший ракетний удар пережили. Було дуже страшно. Там стіни 60 сантиметрів товщиною, вони тряслися. Але навіть грудні діти не плакали", — згадує Юлія Возна.
По одяг для себе і двох доньок прийшла Олена Заремба. Жінка евакуювалася із Києва.
"Усе життя там залишилося, навчання, все. Сподіваємося на швидше повернення. Я в декреті, працювала, чоловік залишився в Києві. Важко морально і фізично. Встигла забрати дітей, документи. Дякую усім, хто дає нам цю допомогу, бо з двома дітьми без роботи, житла, доходів", — каже Олена Заремба.
Повертаються у звільнені міста
У подарунок від німецьких благодійників іграшку "Губка боб" отримала Ліза з ірпінського району, яка прийшла по речі із батьком Олександром. Селище Коцюбинське, де вони мешкають, уже звільнили і зачистили від російських окупантів. Тож родина планує повертаються додому.
"Коцюбинське в 7 кілометрах від Ірпеня і Гостомеля. Ми від початку війни чули всі вибухи. Дуже чутно було: що наші, що їхні стріляли. Слава богу, що до Коцюбинського вони не дісталися", — каже Олександр.
У селище Димер на Київщину із Погребища, куди тимчасово виїхали родиною, планує повертатися Володимир Мацько із сином 2-річним Макаром.
"Трішки тікали від злих дядьків, в підвалах ночували. До бабусі приїхали. Пішки йшли по мосту зірваному. Танка бачив. Вже звільнилося поселення. Чекаємо, коли його розмінують", — говорить Володимир Мацько.
Далі гумдопомогу від німецьких благодійників вінничани повезуть переселенцям, які оселилися у Тульчині і Рахнах Лісових.
