"Мене били, але я тримався. Пістолет до голови — “скажи неправду — застрелю”. Так про російський полон згадує оборонець ЗСУ Павло Данилюк з села Мазурівка Тульчинської громади, що на Вінниччині. Він добровільно пішов на службу, пройшов навчання у Великій Британії, воював на Запорізькому напрямку, де й потрапив полон.
Суспільному Павло розповів про тортури, вербування, приниження та щасливе повернення додому після обміну.
"2022 року я звертався 5 разів у військкомат, потім в 2023 році я почав про таку організацію, як "Лють". Я пішов, почав проходити комісію, але в мене там не склалось".
Оборонець розповів, що у 2023 році дізнався про контрактну службу.
"Моя мама щоразу, коли я приходив у військкомат без документів, вона, чесно кажучи, раділа, а коли я прийшов з документами, вона почала плакати. 4 квітня я вже підписав контракт і відправився проходити службу в навчальну частину".
Згодом Павло потрапив до навчального центру. Потім було навчання в Британії, підготовка на танкіста-навідника Т-64 і служба в 116 бригаді на Запорізькому напрямку.
"Було важко, великі втрати. Але я радий, що хлопці, з якими я там був, залишилися живими".
"У нас не було вибору — здались"
"Я прийшов на позицію, ми добу там були. Прийшла команда йти окупуватись на другу лінію. Ми пішли, але зв’язку не було. Передня лінія відійшла. А коли почався штурм, у нас не було вибору — здались. Патронів майже не було, іншого виходу теж".
Три доби українських військових тримали у підвалах.
"В підвалах теж не було "лагідно", там було все сумно, в плані того, що ти заходиш і ти не знаєш, чи ти звідти вийдеш, чи ні. І вони взагалі не жартували, це люди, які здатні зробити все найгірше, ми неодноразово в цьому переконані. Весело було, але розказати не можу все — хлопці ще там, найбільше за них хвилююсь. Потім був табір — 1 місяць 10 днів, далі СІЗО, Старий Оскол — 4 місяці, Ростов-на-Дону, Каменськ-Шахтинський — 2 місяці, Глазов".
"У Ростові — найгірше. Там хлопців просто вбивали. Стоїш у позі, шилом знущаються чоловіки вагою понад 100 кг. Вони думали, що круті, а я кажу, що вони принижували не мене, вони принижували себе.
За словами Павла, російські військові порушували Женевську конвенцію.
Як нам говорили, цитую: "Конвенція сьогодні пішла погуляти, вона залишила вас". Розтяжки — це все в основному Каменськ-Шахтинський. Там мої дві ноги — з одного боку бере один чоловік, а з іншого — другий. Їх розривають по максимуму. У мене на даний час в паху розтяжка приблизно 5 см".
"Мене били, але я тримався. Пістолет до голови — “скажи неправду — застрелю”. Стріляли біля вуха, хотіли завербувати. Але я казав їм не всю правду. Вони думали, що я лише один день був на позиції, а я танкіст, керую дронами, FPV".
"Я казав собі, що це просто "відрядження"
В Україну Павло Данилюк повернувся 6 травня 2025 року — разом із ще 204 оборонцями звільнили із російської неволі в рамках обміну військовополоненими. Суспільному оборонець розповів, що вижив завдяки підтримці рідних.
"Я відчував своїх рідних навіть у колонії. Відчував, коли їм добре, коли зле. Це давало силу. Я казав собі, що це просто "відрядження", як у далекобійників — просто довше".
Павло Данилюк розповів, що, коли повернувся, найперше, що зробив — почав зв'язуватись із рідними хлопців, з якими був у в'язниці.
"Я спілкувався вже близько з 20 людьми, я надав інформацію нашій частині про сімох людей зі своєї бригади, про яких я знаю безпосередньо, що вони точно в колонії. Я до батьків дзвонив, маю зустрітись із одними, щоб поспілкуватися, розказати, як його син, а так, в основному, все в телефонному режимі", — сказав Павло.
Подвійне свято: заручини після обміну
Тепер, після повернення у Тульчин, Павло хоче побути з нареченою та родиною. Суспільному він розповів, що, поки був у полоні, у нього народилася племінниця, тому тепер мріє і про власну сім'ю та дітей, які зростатимуть у мирній Україні.
"Я зробив пропозицію своїй дівчині. Вона мене підтримувала завжди, а тепер — ми разом. Я відчував, що вона мене чекає. Я знаю, скільки вона бігала, дізнавалась, допитувалась у всіх, підтримувала мою маму. Це було обдумане рішення, я хочу бути з цією людиною все життя".
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube, Whatsapp та TikTok
