За тиждень, з 28 квітня по 4 травня 2025 року, Суспільному стало відомо про загибель 15 оборонців з Вінниччини, які віддали свої життя за Україну.
Схиляємо голови перед їхньою мужністю та висловлюємо співчуття родинам і близьким. Вічна пам'ять воїнам, які віддали життя за свободу та незалежність нашої держави!
Андрій Кошелап
Андрій Кошелап народився 5 травня 1980 року в Нестерварці. Навчався у місцевій школі-інтернаті-ліцеї, а згодом здобув спеціальність електрика у Ладижинському сільськогосподарському технікумі.
З початком повномасштабного вторгнення, 26 лютого 2022 року, Андрій Михайлович добровільно став на захист Батьківщини у лавах Збройних Сил України. Молодший сержант Кошелап служив командиром гармати артилерійського підрозділу.
22 квітня 2025 року Герой загинув під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Воскресенка, Волноваського району Донецької області.
Андрій Лисов
Герой проходив службу на посаді водія кулеметного взводу 1-ї мотопіхотної спеціалізованої роти мотопіхотного спеціалізованого батальйону. Причиною смерті стала гостра серцево-судинна недостатність.
Богдан Міщенко
Мати Героя понад два роки чекала на повернення свого сина. За результатами експертизи ДНК, тіло Героя було ідентифіковане в місті Київ, де також було встановлено факт його загибелі 14 січня 2023 року неподалік від населеного пункту Красногорівка на Донеччині, під час виконання бойового завдання.
Богдан Поліщук
Під час бойового завдання загинув захисник із Козятинської громади — Богдан Поліщук. Чоловікові було 26 років.
Вадим Губар
Вадим народився 14 серпня 1990 року. Навчався у Хмільницькій загальноосвітній школі №1, згодом — у Хмільницькому аграрному центрі професійно-технічної освіти, де здобув фах кухаря-кондитера. Вищу освіту отримав у Харківському національному університеті внутрішніх справ за спеціальністю «Право».
Із перших днів повномасштабної війни став до лав захисників України. Проходив службу у підрозділах МВС та Міністерства оборони, з гідністю виконуючи найскладніші бойові завдання. У 2022 році зазнав поранення під час ракетного удару по Запоріжжю, однак після відновлення знову повернувся на фронт.
27 квітня 2025 року Вадим загинув під час виконання бойового завдання. Йому було 34 роки.
Василь Куркін
Солдат Куркін Василь Вікторович служив стрільцем номером обслуги 2 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 3 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону.
30 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання за призначенням в ході ведення бойових дій в районі населеного пункту Костянтинівка Покровського району Донецької області Герой-захисник прийняв свій останній бій.
Григорій Шквиренко
Народився Герой 7 квітня 2000 року в селі Мала Мочулка, тут провів дитинство, навчався в школі, після якої продовжив навчання у Теплицькому професійному аграрному ліцеї, здобув спеціальність електромонтера. Далі строкова служба, а 28 лютого 2022 року Гдобровольцем став на захист України.
Спочатку служив стрільцем стрілецької роти військової частини 3008 Західного ОТО, а з червня 2023 року – бойовим медиком взводу безпілотних комплексів спеціального призначення Західного ОТО Національної гвардії України.
25 квітня поблизу населеного пункту Шевченко Перше Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання зі стримування військової агресії російської федерації Григорій Шквиренко загинув.
У Героя залишились батько та сестра, яка несе службу у ЗСУ.
Ігор Єрмаков
17 квітня загинув Ігор Єрмаков – воїн із Дашівської громади. Загинув виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Садки Сумської області.
Микола Горілчаний
Під час виконання бойового завдання загинув 25-річний Герой з Великих Крушлинець Микола Горільчаний.
Олександр Гриценко
З початком повномасштабного російського вторгнення Олександр Гриценко став на захист Батьківщини. Спочатку служив у складі окремого зенітно-кулеметного батальйону, який охороняв небо над Вінницею та областю. Згодом у складі 21-ї окремої механізованої бригади боронив країну на Сумському напрямку.
Загинув військовий 17 квітня під час бою поблизу села Осоївка на Сумщині.
Олександр Гриценко народився 9 липня 1972 року в місті Мар’їнка на Донеччині. Закінчивши школу, здобув фах машиніста підземного електровоза та багато років працював у шахті. Через проблеми зі здоров’ям вийшов на пенсію. У 2022 році разом із дружиною та донькою переїхав до Вінниці, де невдовзі був мобілізований.
Сергій Коба
Сергій Коба – старший солдат ЗСУ, старший сапер відділення розмінування взводу розмінування роти розмінування інженерно-саперного батальйону однієї із військових частин.
Загинув військовослужбовець 26 квітня 2025 року поблизу населеного пункту Білокузьминівка, Краматорського району на Донеччині в бою за Україну.
Сергій Козлов
23 квітня під час виконання бойового завдання на фронті загинув Воїн Козлов Сергій Володимирович, 11.09.1992 р.н.
Сергій народився та проживав в селі Вища Кропивна Немирівського району. Після закінчення школи продовжив навчатися в Теплицькому професійному аграрному ліцеї.
В грудні 2024 року був призваний до лав ЗСУ по мобілізації. Проходив військову службу на посаді майстра 1 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів у складі 23-ї окремої механізованої бригади.
Сергій Мандрика
Сергій пішов до лав ЗСУ з початком повномасштабного вторгнення. Оборонець загинув виконоючи бойове завдання на Сході.
Тарас Галкін
2015 року Тарас підписав контракт та пішов боронити Україну до зони АТО. У 2017 році вступив до Академії сухопутних військ у Львові, де здобував військову освіту. Військовий шлях героя пролягав через найгарячіші точки — від Луганщини до Донеччини. На початку повномасштабного вторгнення Тарас добровольцем став до лав 35 бригади морської піхоти.
27 квітня оборонець помер у лікарні після тривалої боротьби з наслідками поранень і контузії, отриманих на фронті.
Ярослав Паєвський
Паєвський Ярослав Миколайович народився 2 вересня 1989 року у місті Хмільнику. Після школи вступив до Дніпровського національного університету залізничного транспорту ім. академіка Лазаряна на військову кафедру по спеціальності «будівництво та інженерія».
Закінчив навчання у 2011 році у званні - лейтенанта. Після закінчення університету проходив службу у м.Чоп, Закарпатської області, у м. Львові та м. Києві.
На момент повномасштабного вторгнення, на другому тижні війни, за власним бажанням Ярослав Миколайович повернувся на службу у військову частину міста Чопа. Майор Паєвський мав у своєму підпорядкуванні більше двохсот солдатів, з якими виконував бойові завдання.
У 2024 році став заступником командира військової частини, яка виконувала завдання з розмінування у Харківській, Сумській, Донецькій, Миколаївській областях та по всій лінії фронту.
23 квітня 2025 року під час бойового завдання у населеному пункті Новопавлівка, Донецької області Паєвський Ярослав загинув.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube та Whatsapp
