Перейти до основного змісту
"Коли наші штурмовики дізналися, що їх прикривала одна гармата, то були вражені": історія бійця 128-ї бригади

"Коли наші штурмовики дізналися, що їх прикривала одна гармата, то були вражені": історія бійця 128-ї бригади

Боєць 128-ї ОГШБР Олександр
Боєць 128-ї ОГШБР Олександр. 128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада

Олександр— молодший сержант 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Чоловік родом з Полтавщини, йому 34 роки. До Збройних сил потрапив по повістці. Він пройшов сержантські курси і восени по розподілу вибрав місце служби в самохідному артилерійському дивізіоні 128-ї ОГШБр. Зараз є командиром самохідної гусеничної гармати 2С1 "Гвоздика".

Історію військового 2 січня розповіли на сторінці бригади у Facebook.

Зі слів Олександра, після закінчення курсів йому пропонували на вибір кілька бригад.

"Я вибрав 128 ОГШБр, про яку багато чув, і не шкодую. Я не проходив строкову службу, тому це мій першій армійський досвід. Але я швидко адаптувався. Колектив тут чудовий, це по суті друга сім’я. Я в нашій батареї служу найменше, однак мене з перших днів дуже гарно прийняли, все пояснили, показали. А ще в нас дуже хороший командир батареї. Він прислухається до бійців, ставиться по-людськи, тому його всі поважають. Коли хороший командир, навіть важка служба йде легше, простіше, а це дуже важливо для будь-якого підрозділу", — сказав військовий.

Більшість часу артилеристи живуть у посадках, ночують у бліндажах. Для колишніх цивільних людей це незвично, але бійці призвичаїлися й ефективно виконують бойові завдання.

"Наша САУСамохідна артилерійська установка.-шка старенька, однак працює гарно і влучно. Півтора місяця тому нам довелося прикривати вогнем наших гірських штурмовиків, позиції яких кілька днів безперервно штурмували росіяни. То ми за дві доби однією гарматою вистріляли 150 снарядів. Найдальший постріл був на 14 кілометрів, найближчий — на 4. Наша бойова позиція знаходилася близько до лінії фронту, в зоні ураження російських FPV-дронів. Однак тоді дув сильний вітер, тому росіяни не могли задіяти дрони. З іншого боку, наші безпілотники теж не літали й не могли допомогти піхоті, тому основну роботу з вогневої підтримки виконали ми", — розповів молодший сержант.

Олександо додав: "Я чудово розумію, що артилерія працює на піхоту, від її ефективної роботи часто залежать життя піхотинців. Всі штурми росіян тоді вдалося відбити, і коли наші хлопці дізналися, що їх прикривала одна гармата, то були вражені і дуже вдячні".

Підписуйтеся на Суспільне Ужгород: Facebook, YouTube, Telegram, Viber, Instagram, Threads, WhatsApp, TikTok

Топ дня
Вибір редакції
На початок