Перейти до основного змісту
"Мені більше їхати було нікуди". Історія переселенки Олени Ірхи, яка в Ужгороді знайшла роботу і почала все спочатку

"Мені більше їхати було нікуди". Історія переселенки Олени Ірхи, яка в Ужгороді знайшла роботу і почала все спочатку

Олена Ірха — вимушена переселенка зі Сватового. У 2022 році, втікаючи від повномасштабної війни, приїхала в Ужгород. У перші місяці в Ужгороді волонтерила разом із донькою.

Зараз жінка працює у закладі тимчасового проживання вимушених переселенців в Ужгороді. Про адаптацію у новому місті та про допомогу тим, хто потрапляє у "ПрихистОК", жінка розповіла Суспільному.

Олена Ірха — соціальна працівниця у прихистку для вимушених переселенців в Ужгороді, який організувала благодійна організація "Благодійний фонд "Комітет медичної допомоги в Закарпатті". Тут жінка працює впродовж двох років. Робочий день Олени Ірхи починається о 9-й ранку.

Олена розповідає, як проходить її робочий день: "Я приходжу, запитую у всіх як переночували, чи ніхто не захворів, у кого який настрій. Кому хочеться з дівчат поговорити — приходять, бо знають, що вранці я тут".

"Мені більше їхати було нікуди". Історія переселенки Олени Ірхи, яка в Ужгороді знайшла роботу і почала все спочатку
Олена Ірха. Тетяна Рожновська/Суспільне Ужгород

У прихистку приймають жінок з дітьми.

Речниця БФ "Комітет медичної допомоги в Закарпатті" Катерина Ірха розповіла: "У жовтні 2 роки було прихистку. Понад 180 мешканців тут було, більшість з них — діти. Рідко бувало, щоб це була родина з двох осіб, мама і дитина. Завжди дітей більше і це якраз показник того, що багато людей виїжджали з прифронтових або тимчасово окупованих територій, рятуючи дітей. І цей зріз отут у прихистку видно".

Олена Ірха — мама Катерини Ірхи. У 2022 році, втікаючи від перших обстрілів повномасштабної війни, приїхала в Ужгород.

"Виїхала в перший день війни 24-го, а 26 лютого вранці я вже була тут. Виїжджала зі Сватового, це був евакуаційний потяг. Я їхала до доньки, вона біженка 2014 року. Мені більш їхати було нікуди", — говорить Олена Ірха.

"Мені більше їхати було нікуди". Історія переселенки Олени Ірхи, яка в Ужгороді знайшла роботу і почала все спочатку
Олена Ірха. Тетяна Рожновська/Суспільне Ужгород

За її словами, у перші місяці в Ужгороді волонтерила разом із донькою. Потім зрозуміла, що хоче працювати.

"Ти приїжджаєш, тобі вже багато років, у тебе нема диплома, у тебе нема трудової книжки — ти білий лист. Ти ніхто. Люди тебе не знають. У мене вчительського стажу приблизно 12 років, а потім я пішла служити в поліцію і звідти вже пішла на пенсію. Робота — це спасіння. Я й до того шукала роботу і частково працювала де-небудь", — розповіла Олена.

Олена Кукса у прихистку живе два місяці. Приїхала в Ужгород з Сумщини.

"Я дізналася через інтернет. Я шукала якийсь прихисток у Закарпатській області, і знайшла. Подивилася фотографії, зателефонувала, дізналася умови, оскільки у мене маленька дитина й умови проживання були важливі, і приїхала. Олена Миколаївна — це така людина, яка завжди вислухає, підтримає, допоможе. Вона у нас тут і психолог, і плече підтримки, і допомога", — розповіла Олена Кукса.
"Мені більше їхати було нікуди". Історія переселенки Олени Ірхи, яка в Ужгороді знайшла роботу і почала все спочатку
Олена Ірха та Олена Кукса. Тетяна Рожновська/Суспільне Ужгород

У прихистку Олена Ірха веде документацію, приймає дзвінки та стежить за порядком. Каже, із жителями легко знаходить спільну мову.

"Хтось поплаче, хтось щось попригадує. Нам спілкуватися легше, бо ми з одного регіону, ми говоримо однаковим суржиком українським. Для мене дуже важливо бути біля людей. Не важливо, які вони. Усі люди різні. Мені вони цікаві. Просто: люди як люди", — говорить жінка.

Підписуйтеся на Суспільне Ужгород: Facebook, YouTube, Telegram, Viber, Instagram, Threads, WhatsApp

Топ дня
Вибір редакції
На початок