До повномасштабного російського вторгнення військовослужбовець 128-ї гірсько-штурмової Закарпатської бригади Олександр професійно займався фото та відеозйомкою і паралельно працював у аграрному секторі з портативними метеостанціями.
Рідне місто чоловіка знаходиться приблизно за 70 кілометрів від Перекопського перешийка, що сполучає Крим із материком. Російські війська окупували його в перший же день вторгнення.
Історію Олександра розповіли на Facebook-сторінці 128 окремої гірсько-штурмової бригади.
"Над ранок я прокинувся від вибухів і побачив у вікно грибоподібні стовпи диму, – розповідає Олександр. – Було зрозуміло, що почалася війна. За кілька хвилин ми з дружиною покидали в машину найнеобхідніші речі, забрали доньку, собаку, кішку й виїхали на захід України. Наша сім’я ще добре встигла, бо о 10-й ранку росіяни маршем зайшли в місто, і тим, хто намагався виїхати після обіду, було набагато важче".
Олександр із сім'єю дістався до Ужгорода та поселився в хостелі, після чого чоловік пішов у ТЦК та СП. Його хотіли мобілізувати одразу, однак чоловік попросив кілька днів, щоб відправити рідних за кордон.
Чоловік 2009 – 2010 роках проходив службу на флагмані Чорноморського флоту фрегаті "Гетьман Сагайдачний". Після мобілізації Олександр потрапив у зенітно-ракетний артилерійський підрозділ 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.
"Після флоту мені було незвично в сухопутціСухопутні війська Збройних Сил України (СВ ЗСУ) — найчисленніший самостійний вид Збройних Сил України, головний носій їх бойової могутності, призначений для ведення бойових дій переважно на суходолі.. Однак я швидко призвичаївся. У березні 22-го ми виїхали в зону бойових дій, мене призначили командиром ЗРК "Стріла-10"Зенітно-ракетний комплекс радянського періоду на базі гусеничного тягача. Товариші показали, як працює ЗРК, дещо я сам знайшов і вивчив в інтернеті. А далі були бойові чергування на позиціях", — розповідає Олександр.
Розрахунок ЗРК під командуванням Олександра знищив не одну ворожу повітряну ціль, однак найпам’ятнішою стала перша – російський розвідувальний дрон "Орлан".
"Якщо в небі все спокійно, розрахунок просто чергує на позиції, однак у мене своя тактика. Я зробив невеликий окоп, ліг і спостерігав між кронами дерев за окремим сектором неба (повністю небо візуально контролювати неможливо). І побачив "Орлана", що летів на висоті десь 1 кілометр. Показав товаришу, щоб він його супроводжував, а сам стрибнув у машину на операторське місце, навів ракету і зробив пуск. Перша ракета вибухнула біля дрона, зате друга влучила чітко в ціль", — згадує військовий.
Згодом ЗРК вразив і інші російські цілі, зокрема, розвідувальні дрони "Zala» та "SuperCam". За словами Олександра "Стріла-10" неодноразово працювала й по російській авіації – літаках і вертольотах. Знищити їх не вдалося, однак після ракетних пусків російські пілоти боялися підлітати близько.
Через певний час Олександр пішов на підвищення — спочатку став командиром відділення, а далі пройшов офіцерські курси. Зараз він командує підрозділом у складі свого дивізіону.
"Як мені, цивільні людині, в армії на війні? Я втягнувся. Якби не пішов у ЗСУ, не поважав би себе. Як так — хлопці, що не мали навіть строкової служби, йшли, а я ні! У мене хоч якісь знання були. Моя дружина це теж розуміла, хоч і не хотіла відпускати. Тому коли я пішов у військкомат, то видихнув із полегшенням. Не думав, що все це затягнеться на такий період, ніхто не думав. Але про те своє рішення я точно не шкодую", — додає військовий.
Підписуйтеся на Суспільне Ужгород: Facebook, YouTube, Telegram, Viber, Instagram, Threads, WhatsApp
