130 картин дружин та матерів полеглих захисників можна буде побачити в Ужгороді від 7 до 21-го листопада. Таку виставку робіт проводять під час всеукраїнського благодійного арттерапевтичного проєкту під назвою “ЖИВА. Справжні історії кохання”.
Ужгород став другим містом після Львова, який приймає виставковий тур. Виставку картин мам та дружин полеглих захисників "Малюю серцем" відкрили фойє Закарпатського обласного музично-драматичного театру.
"Ми з чоловіком мріяли багато років відпочити десь у теплій країні. Таїланд або Єгипет. Не сталося… Якраз повинні були на Новий рік поїхати у подорож, але він загинув у березні. Наша мрія тепер здійснилася у картині", — розповідає учасниця проєкту Олена Анісімова.
"Моя мрія прожити до глибокої старості, тримати один одного за руку і підтримувати весь час. Також у нас була мрія збудувати будиночок. Біля будинку ростуть два дуби, які сплелися між собою. Вони символізують нас двох", — додає учасниця проєкту Людмила Менджур.
“ЖИВА. Справжні історії кохання” — всеукраїнський благодійний арттерапевтичний проєкт, який має на меті психологічну та соціальну реабілітацію дружин і мам полеглих захисників.
"Через сторінку у Фейсбуці спільноти дівчат, які разом переживають втрату, пишуть мені на сторінку, що ми знаходимося саме в цьому місті, приїдьте, будь ласка, до нас. Ми дуже хочемо взяти участь у цьому проєкті. І тоді я на місці шукаю професійного художника, який погодиться дівчатам створити їхні полотна. І таким чином це відбувається. Я мала підтримку від БФ "Сучасна Україна". На жаль, вона скінчилася. Зараз цей проєкт підтримує група агенцій Havas та благодійний фонд AIDA", — каже керівниця проєкту Олена Сокальська.
На Закарпатті участь у таких майстеркласах взяли 30 учасниць, каже представниця БФ "Сучасна Україна" Тетяна Пайда.
"У нас на Закарпатті було 4 майстеркласи: Ужгород, Берегове, Тячів і Мукачево. Майстеркласи проходили дуже душевно, ми багато плакали і сміялися, слухали історії. Ці полотна — це про біль, сум, тугу, втрату. Але водночас — це про надзвичайну силу духу цих жінок, матерів", — додає Тетяна Пайда.
"Я бачила свого покійного чоловіка, як янгола. Він пішов на війну добровільно. У нас сини. Щоб не йшли хлопці він сказав, що: "Піду я", — каже учасниця проєкту Марина Фанта.
Олена Сокальська каже, ця виставка в Ужгороді триватиме від 7 до 21 листопада. Вхід для відвідувачів вільний. Далі роботи повезуть в інші міста України. Зараз, за словами Олени, ще тривають майстеркласи. У кожному новому місті експозицію будуть доповнювати нові роботи. Усю колекцію зберуть наприкінці цього року у Києві.
"Я весь час думала, що я ненормальна, не така як всі. І коли спілкуєшся із жінками, такими як я, то розумієш, що ми всі однаково проживаємо цей біль і я не дуже відрізняюся у своїй болі", — каже Людмила Менджур.
"У чому проблема дружин військових, тих, хто втратив. Не тільки дружин, а й матерів, взагалі всіх, хто поніс якусь втрату. Наша проблема в тому, що ми в цьому живемо. Ми інколи не можемо вийти за це коло. А будь-яка сублімація, коли ти малюєш, співаєш, ти починаєш бачити світ якось по-іншому. Це емоції, які нові для нас. Це не радість, це щось нове, що допомагає жити", — додає Олена Анісімова.
Підписуйтеся на Суспільне Ужгород: Facebook, YouTube, Telegram, Viber, Instagram, Threads, WhatsApp
