Прикордонник В'ячеслав Кучковський 21 місяць був у російському полоні. У неволю потрапив з "Азовсталі" у травні 2022 року. З полону В’ячеслава повернули у лютому цього року. Зараз чоловік живе на Закарпатті та працює в Мукачівському прикордонному загоні.
В’ячеслав Кучковський народився у Маріуполі та з 2001 до 2014 року працював у карному розшуку старшим оперуповноваженим. У 2019 році чоловік став прикордонником та працював водієм.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, В'ячеслав був на службі в селищі Сартана Донецької області.
"Я був на добовій службі 20 лютого, потім уже нас не відпускали, уже усіх зібрали по тривозі. Нас віддали під керування "Азову" і ми вже захищали наш Маріуполь. Заправляли техніку, привозили людей, БК, потім були вуличні бої", — згадує В’ячеслав Кучковський.
На початку російського вторгнення В’ячеслав перевіз дружину з сином до родичів. Згодом зв'язок з ними обірвався.
"Я не знав, що з моїми рідними. Коли ми потрапили в Азовсталь, попросив командира зав'язатися з керівником дружини, там був інтернет. Мені надіслали фото й сказали, що вони самостійно вибралися в Кривий Ріг. Мені стало легше, що я принаймні знав, що вони живі", — каже прикордонник.
На Азовсталь чоловік разом з побратимами потрапили наприкінці березня. У травні В’ячеслав потрапив у російський полон.
"У полон ми вийшли 20 травня. Нас завезли в Оленівку. Там були важкі умови: 600 людей в одному бараці, а води давали 200 л, їжа дуже погана. Потім води почали більше давати, знайшли кран, передавали хлопці воду і було легше трохи. 15 червня нас відвезли в 38-му в ЛНР у місто Свердловськ (Довжанськ — ред.)", — розповідає В’ячеслав Кучковський.
У полоні В’ячеслав схуд на 26 кілограмів. За його словами, їжа перші два місяці була одноманітна — каша.
"Щоб ви розуміли, я вийшов 70 кг, а до початку був 96 кг. Після Оленівки ми не могли наїстися хліба, тому що в Оленівці були жахливі умови, погано годували нас. Були допити і там вже приїжджали їхні "фсбшники" і хлопців катували, заставляли підписувати папери", — зазначає прикордонник.
У російському полоні В’ячеслав був 21 місяць. Упродовж цього часу з рідними говорив один раз — на день народження дружини. Звільнили В’ячеслава та інших українських захисників 8 лютого 2024 року.
"Везли нас 25 годин. Скотч на очі, шапку на очі, а потім скотч і руки ось так. Так 25 годин кидали то в літак, то з літака на "КАМАЗ". Зайшли наші хлопці і сказали: "Ви вдома". Нам відрізали скотч і перевели до наших хлопців, нас забрали наші хлопці. Подзвонив дружині", — розповідає В’ячеслав Кучковський.
"Почались такі чутки, що буде обмін. Одна дівчина написала, що там буде мій чоловік. Я подумала, що треба їхати в Київ. Я сиділа і думала, чи брати квитки, чи не брати. Я зайшла на сайт, а там нижні полиці розбирають і я купила два квитки. Після обіду ніхто не пише, що є обмін, 16 година — ніхто не пише. Ми сіли вечеряти й тут дзвонить телефон, невідомий номер. Я піднімаю телефон і почула голос свого чоловіка", — згадує дружина прикордонника Валерія.
Валерія із сином відразу зібрали речі і поїхали на вокзал. Поки вони їхали в таксі, то вже офіційно повідомили, що її чоловіка обміняли.
"Я хотіла до нього одразу їхати. Я б відразу з потяга взяла валізу і поїхала б, але він сказав, щоб ми були в друзів, а він до нас приїде. На вечір їх відпустили. Він приїхав, він купив мені квіти, хотів якось зустріти нас. Я на все життя запам'ятаю цей день", — розповідає Валерія Кучковська.
Зараз В'ячеслав Кучковський служить у Мукачівському прикордонному загоні інспектором відділу тимчасового тримання.
Підписуйтеся на Суспільне Ужгород: Facebook, YouTube, Telegram, Viber, Instagram, Threads, WhatsApp
