Роман — військовослужбовець 128-ї гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Чоловік родом зі Львова. До війни він займався ландшафтним дизайном.
Наприкінці весни 2023 року Романа разом з товаришем зупинили на блокпосту представники територіального центру комплектування, коли ті поверталися із Закарпаття. Через кілька днів чоловік опинився в навчальному центрі на Рівненщині, далі пройшов курси лідерства й потрапив до 128-ї ОГШБр.
Його історію розповіли на Facebook-сторінці бригади.
За словами бійця, спочатку він планував служити в штурмовому підрозділі, проте згодом його відібрали в підрозділ безпілотників.
"Хлопці на курсах лідерства готувалися служити в гірсько-штурмовому підрозділі, і я планував іти з ними. Хоча я достеменно не знав, що це таке, оскільки не проходив строкову службу. Уже після курсів під час розподілу мене відібрали в підрозділ безпілотників. Напевно, врахували мою вищу освіту у сфері ІТ-технологій", — розповів Роман.
Чоловік працює з дроном-бомберомБомбер — безпілотний літальний апарат (БПЛА), спеціально розроблений для виконання завдань у сфері військово-стратегічного планування та повітряної атаки. і за посадою є пілотом. Разом з Романом у команді ще двоє товаришів, котрі готують дрон до вильоту й споряджають його боєприпасами.
"Наші пріоритетні цілі — піхотні укриття, склади з боєприпасами, техніка. Ми підтримуємо нашу піхоту під час штурмів або знищуємо російську піхоту, яка намагається штурмувати наші позиції. Я почуваюся цілком спокійно, коли знищую росіян, але коли гинуть наші хлопці — це трагедія. Влітку загинуло двоє моїх товаришів. Ми висунулися на бойову позицію, і поки я налаштовував апаратуру в бліндажі, вони закріплювали боєприпаси. У цей момент щось сталося, можливо, нас вирахували й стався приліт. Обидва хлопці загинули. Один із них воював ще в АТО, а інший усього 4 місяці як мобілізувався. Я дуже важко переживав цю втрату", — поділився військовий.
Після цього Роман отримав контузію й пройшов курс лікування. Від реабілітації чоловік відмовився, оскільки в підрозділі не вистачало бійців. Перед контузією боєць зміг побувати вдома у відпустці.
"Я побував на хрестинах, а потім ми пішли в нічний клуб, і я зловив той контраст, якого раніше не відчував. Були злість, розчарування. Ми ніби живемо в одній країні, а тут у центрі міста велике скупчення людей, котрі розважаються й не бояться, що щось прилетить. Мені теж хотілося так жити й не думати, що треба повертатися на війну, але я повернувся без роздумів", — розповів військовослужбовець.
Роман воює вже більше як рік. За його словами, за цей час він побачив, що в армії є дійсно професійні командири, котрі переживають за свій особовий склад.
"До того, як я сюди потрапив, то різне чув і про ЗСУ, і про 128 ОГШБр. Вже тут я побачив, що в армії є реально професійні командири. Люди для них — пріоритет номер один. Звичайно, тут непросто і небезпечно. Ти в постійній напрузі, тривозі, не завжди в позитивних думках. І поки війна триває ці тригери тебе супроводжуватимуть. Для мене важливо, щоб мої рідні були в безпеці й не бачили, не відчували те, що я. Саме за це я воюю", — підсумував Роман.
Підписуйтеся на Суспільне Ужгород: Facebook, YouTube, Telegram, Viber, Instagram, Threads
