"Я знав усіх своїх земляків, котрі загинули на війні": історія військового 128-ї Закарпатської бригади Дмитра

"Я знав усіх своїх земляків, котрі загинули на війні": історія військового 128-ї Закарпатської бригади Дмитра

Військовослужбовець 128-ї Закарпатської бригади Дмитро
Військовослужбовець 128-ї Закарпатської бригади Дмитро. 128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада/Facebook

Дмитро (Нептун) — військовослужбовець 128-ї гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Йому 32 роки, він родом з селища Міжгір'я Хустського району. У 2015 році Дмитро служив у прикордонних військах.

У перший день повномасштабного вторгнення чоловік добровільно пішов у військкомат. Оскільки Дмитро мав армійський досвід, то його на певний час залишили у військкоматі навчати новобранців. Восени 2022 року бійця відправили в піхотний підрозділ 128-ї ОГШБр.

Його історію розповіли на Facebook-сторінці бригади.

За словами Дмитра, тоді з Міжгір’я було сім чоловіків, тому з них створили кулеметний взвод. Згодом почалися бойові завдання.

"Мій батько — колишній військовий. Він учив мене: "Сину, усе може піти не за планом, тому завжди будь готовий до найгіршої ситуації". Так воно й сталося. Наш підрозділ виїхав на двох вантажівках займати бойові позиції. Бригада тоді наступала, тому лінія фронту не була стабільною. Так сталося, що ми опинилися в межах ураження російського ПТУРаПротитанкова керована ракета.. Ракета влучила в першу машину, яка їхала попереду за 400 метрів. Товариші, що були в ній, загинули або отримали важкі поранення. Я допоміг евакуювати двох поранених, а потім і сам потрапив у лікарню", — розповів військовий.

Внаслідок контузії Дмитра перевели на Закарпаття. Через деякий час чоловік звільнився зі Збройних сил по догляду за рідними, однак залишатися вдома довго не зміг.

"У нас невелике селище, всі знайомі між собою. Я знав усіх своїх земляків, котрі загинули на війні. Найближчий знайомий — Ілля Кугій (Джава), 22-річний хлопець, що загинув у грудні 2022 року біля Соледара. Дома в мене було чим займатися, але після кількох місяців відпочинку я не зміг залишатися, мене тиснуло щось всередині", — поділився Дмитро.

Згодом військовослужбовець знову повернувся в бригаду. Зараз він служить в підрозділі безпілотників.

"В армії є різні люди, в тому числі слабонервні, котрі не витримують і тікають. Вони ховаються, живуть у лісі в якійсь халабуді. Я не з таких. Тут хоч і не просто, проте задню не дам", — підсумував чоловік.

Підписуйтеся на Суспільне Ужгород: Facebook, YouTube, Telegram, Viber, Instagram, Threads

На початок