На Закарпатті другий місяць працює проєкт "Безбар’єрний салон". Раз у місяць перукарі, косметологи та майстри манікюру і педикюру безоплатно обслуговують маломобільних людей і тих, хто не має грошей на такі процедури.
За словами, голови ГО "Безбарְ’єрне Закарпаття" Руслана Проценка, благодійний проєкт "Безбар’єрний салон" започаткували два місяці тому.
"У мене є особистий перукар і ми з ним під час того, як він мене стриг, розговорилися, і у мене виникла така ідея, я йому запропонував. Це Роман Тороні. І ми вирішили спробувати. Це незахищені верстви населення, маломобільні люди, які не можуть самостійно оплатити і відвідати салон. І ми своїм проєктом хочемо допомогти їм отримати послуги перукаря, косметолога, подолога, майстра педикюру", — розповідає Руслан Проценко.
"Я сам уже п’ять років ходжу, де можу — допомагаю. Інтернет, десь, хтось… родичі розказують уже всі мене знають і рекомендують", — додає перукар Роман Тороні.
Одним з клієнтів "Безбар’єрного салону" є 33-річний Дмитро Д’яченко. Чоловік два роки має інвалідність. Розказує, переніс інсульт, який спровокував тромбоз і гангрену. Ногу довелося ампутувати. Батьки Дмитра померли, живе чоловік сам.
"Побачив на днях, що є функція перукаря, якраз треба було підстригтися. Залишив коментар і люди прийшли. У мене з кожним етапом якась є перешкода. Спочатку не міг із милицями ходити, не міг звикнути до протезу, ніби звик, потім з відстанями проблеми почалися. Не можу на великі відстані ходити, втомлююся дуже", — розповідає Дмитро Д’яченко.
Юрій Пихньо теж залишив заявку волонтерам. До майстрині педикюру чоловіка привезли у салон, де один день на місяць Ліза Проценко працює безкоштовно за проєктом "Безбар’єрний салон".
"Трохи складніше тим, що людина не може сама сісти на крісло, йому треба допомогти, ноги треба розмістити так, щоб було зручно і щоб я могла працювати, а так це для мене звична робота", — додає Ліза Проценко.
Руслан Проценко розповідає, що підготовка до виїздів розпочинається за два тижні. Для цього розміщують оголошення у соцмережах про роботу "Безбар’єрного салону".
"За цей період до двох тижнів ми збираємо заявки від людей, які залишають нам коментарі під постом, або звертаються до нашої громадської організації. За день до виїзду "Безбар’єрного салону", формуємо маршрути. Готові виїхати в село, якщо є запит від людини. Надаємо послуги тільки тим групам населення, які мають інвалідність і не мають змоги отримати безкоштовно цю послугу", — каже Руслан Проценко.
За один день роботи "Безбар’єрного салону" у червні майстри-волонтери надали послуги 20-тьом людям, які залишили заявки.
Підписуйтеся на Суспільне Ужгород: Facebook, YouTube, Telegram, Viber, Instagram, Threads
