"На фронті відчувається оте справжнє військове братерство". Історія військовослужбовця Юлія на позивний "Історик"

"На фронті відчувається оте справжнє військове братерство". Історія військовослужбовця Юлія на позивний "Історик"

Військовий Юлій на позивний "Історик"
Військовий Юлій на позивний "Історик". Фото: Закарпатський ОТЦК та СП

Молодший сержант Юлій на позивний "Історик" захищав Україну у 2014 — 2015 роках. У лютому 2022-го закарпатець без вагань знову став захист Батьківщини. Зараз військовий служить в Ужгородському РТЦК та СП.

Історію військовослужбовця розповіли на сторінці Ужгородської міської ради у Facebook.

Колишній десантник молодший сержант Юлій на позивний "Історик" зараз служить в Ужгородському РТЦК та СП, а в цивільному житті він був журналістом в одному з інтернет-видань області.

"Ще у 2014 — 2015 роках я служив в АТО, і зрозуміло, що коли почалося повномасштабне вторгнення, я не міг не піти до Збройних Сил, тому так склалося, що я — в пікселі. Щодо мотивації, то це важко пояснити. Відчуваєш, що потрібно там бути. Всі хлопці, з яким служив раніше, теж без вагань встали в стрій. Я не міг вдома сидіти", — розповідає Юлій, згадуючи лютий 2022 року.

Після мобілізації Юлій у навчальному центрі здобув кваліфікацію командира комплексу "Стріла-10". За розподілом потрапив в ДШВ в 25-ту окрему повітрянодесантну бригаду. Став командиром відділення ПЗРК.

Військовослужбовець брав участь в операції зі звільнення Лиману та в боях за Кремінну в Донецькій області.

"Там надзвичайно сильно відчувається оте справжнє військове братерство. Коли тобі потрібно допомога, ніколи не почуєш, як це інколи буває в цивільному житті "та ні, давай пізніше, у мене зараз робота, нема часу" — завжди вчасно буде протягнута рука допомоги. В невеликому бліндажі чи окопі ти буквально відчуваєш плече побратима. І відчуваєш відповідальність один до одного", — згадує Юлій.

Під час боїв Юлій отримав важкі поранення та, після довготривалого лікування, потрапив на службу в Ужгород.

"Коли потрапив в Ужгород, то в перший час дивним було ловити на собі погляди цивільних людей. Здавалося, що в них навіть якийсь острах присутній був. Досі не звикну до того, що коли зустрічаєш знайомого, а він ніяковіє, коли бачить тебе в формі, не знає що казати", — розповідає військовослужбовець.
"Дуже боляче дивитися на дорослих чоловіків, які шукають варіанти уникнути призову за мобілізацією. Коли бачиш 45-50 річного здорового чоловіка, який раптом відчув жагу до знань і став студентом, згадуєш своїх побратимів, які неймовірними силами борються за нашу свободу й існування України. І так соромно стає за таких "чоловіків", — додає Юлій.

Підписуйтеся на Суспільне Ужгород: Facebook, YouTube, Telegram, Viber, Instagram, Threads

На початок