Андрій — боєць штурмового підрозділу 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Родом чоловік із Буковини. До повномасштабного вторгнення військовий проходив тільки строкову службу. Після 24 лютого 2022 року Андрій сам пішов у військкомат і потрапив до лав 128-ї бригади.
Історію військового розповіли на сторінці Закарпатського легіону у Facebook.
За словами Андрія, його підрозділ завжди йде першим на штурми. Так було при звільненні Херсонщини, і так зараз є на Запорізькому напрямку.
"Штурми неможливі без втрат. На Херсонщині ми втратили дуже хорошого командира відділення — Івана Пайду з Ужгорода. Дуже розумний був боєць, справжній командир. У нашому підрозділі тоді за один бій загинуло троє бійців і троє отримали поранення. Тоді у хід йшли навіть гранати. Згодом по нас вдарили з міномета. Я почув свист, глянув угору й побачив, як прямо на мене летить міна. Це наче при грі у футбол, коли м’яч летить прямо на тебе і ти можеш його прийняти. Міна впала прямо біля мене і не вибухнула, але я отримав поранення від викиду кінетичної енергії", — згадує Андрій.
При звільненні населених пунктів на Запорізькому напрямку підрозділ Андрія теж завжди першим іде на штурм.
"Ми висунулися до заданої точки на броні, а далі спішили й пішли за машинами. Одразу почався обстріл, з’явилися поранені. Командир прийняв рішення розвернути машину й евакуювати нею 300-х, а ми пішли далі й захопили ворожі окопи. Там уже нікого не було, тільки кинутий боєкомплект і документи. Видно, що росіяни тікали дуже поспіхом. У наступні дві доби вони кілька разів намагалися відбити позиції — крили нас з артилерії, мінометами, дронами, автоматичними гарматами з БМП. Кілька разів ішли в атаку, але ми відкинули їх. У них були втрати. Ми навіть чули, як кричать поранені, котрих ніхто не забирав. Ми в будь-якому випадку, як би не було важко, все робимо для того, щоб допомогти своїм, витягнути їх. А росіяни своїх тупо залишили", — розповідає військовий про один із боїв.
За словами Андрія, у їхнього підрозділу дуже сильне бойове братерство. "Якщо підрозділ діє злагоджено і кожен може покластися на побратима, тоді й бойові завдання легше виконувати", — каже боєць.
Наприкінці військовий додає, що найважливіше при штурмах — побороти страх і думати головою, адже паніка — це найгірше, що може бути у таких випадках.
Підписуйтеся на Суспільне Ужгород: Facebook, YouTube, Telegram, Viber, Instagram, Threads