Сергій — аеророзвідник 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. До повномасштабного вторгнення Росії чоловік працював учителем історії на Хмельниччині. 24 лютого пішов добровільно у військкомат і тепер захищає Україну у складі 128-ї бригади. Історію військового розповіли на Facebook-сторінці бригади.
Сергій розповідає, що армійського досвіду до війни не мав. Чоловік працював у коледжі на Хмельниччині учителем історії, писав дисертацію на тему "Відносини Київської Русі з кочівниками: половцями, печенігами, монголами". Після вторгнення Росії в Україну добровільно пішов у військкомат. Тепер служить аеророзвідником у 128-ій бригаді та має позивний "Історик".
"Наш підрозділ воював у кількох регіонах, але найважче було в Бахмуті. Ми тримали оборону на східному березі річки і 20 днів пробули у вогняному мішку. Постійні обстріли з артилерії, мінометів, танків, постійна зміна позицій. День-два і від точки, в якій працюєш, не залишається живого місця. Хлопці укріплювалися в приватних будинках і, щоб уціліти під обстрілами, копали заглиблення прямо в кімнатах, зриваючи підлогу. Це був жах, справжнє пекло", — каже Сергій.
Читайте також: "Війна стосується кожного. Щоб її швидше закінчити, люди мають згуртуватися". Історія військового 128 бригади Володимира
"У Бахмуті велика зосередженість різних підрозділів – і наших, і ворожих – і в кожного є антидронова рушниця, засоби РЕБРадіоелектронної боротьби.. Запускаєш дрон і бачиш, що під ним літає ще кілька, невідомо чиїх. На квадратний кілометр там працювало 50 – 60 дронів. У таких умовах потрібно було максимально наблизитися до російських позицій і запускати дрон на невелику відстань", — додав військовий.
У перші два дні через складнощі роботи Сергій втратив два дрони. Каже: "Швидко призвичаївся і став працювати ефективно. Виявив своїм дроном ворожого снайпера, котрий працював по наших сусідніх позиціях, розрахунок РПГРучний протитанковий гранатомет. і СПГСтанковий протитанковий гранатомет.".
Одного дня Сергій напарником Андрієм змінили точку – перейшли в інший будинок. Пригадує: "Піднялися на другий поверх, приготувалися до запуску дрона, і в цей момент росіяни вгатили по будинку з "Градів". Напарник із пультом стояв біля вікна, я посередині кімнати. Мені пощастило, що перед цим ми заклали дверний отвір матрацом (будинок був пошкоджений). Вибухова хвиля підкинула ліжко, яке накрило мене собою. Перекриття обрушилося, і я разом із ліжком провалився на перший поверх".
"Те ліжко врятувало мені життя, воно витримало уламки стіни й биту цеглу. Я чув, як бетонні брили обвалювалися на ліжко прямо в мене над головою. При падінні я тільки сильно забив п’яту. Вибираюся рачки з-під ліжка й чую крики Андрія – перекриття затиснуло його: голова й руки були назовні, а ноги й частина тулуба під завалом", — каже військовий.
Читайте також: "Обгорів і довго лікувався, але тепер знову в строю й продовжую бити ворога". Історія військового 128-ї бригади Віктора
"Потім з’ясувалося, що в напарника зламані всі ребра, ноги й таз. Я почав розгрібати завал голими руками, розрізав його куртку, намагаючись витягнути. Пробував підважити перекриття уламком труби, але марно. Рацію засипало, тому я кинувся по допомогу на КСПКомандно-спостережний пункт.. Звідти прибігли кілька бійців, і ми разом спробували визволити Андрія. Він уже почав синіти і втрачати свідомість", — пригадує аеророзвідник.
Тоді військові за допомогою автомобільного домкрата підняли перекриття. "Визволили Андрія й на ношах понесли до переправи через річку. Та переправа постійно обстрілювалася, а нести Андрія треба було обережно, найменші рухи викликали страшний біль. Я весь час тримав напарника за руку й говорив, намагаючись утримати в свідомості", — пригадує Сергій.
Андрія передали медикам, котрі евакуювали його в госпіталь. Тепер чоловік лікується.
Читайте також:
- 433 день повномасштабної війни Росії проти України. Текстовий онлайн;
- 116,5 тисяч грн на потреби 128-ї гірсько-штурмової бригади зібрали на благодійному забігу в Ужгороді;
- "Труп самця ведмедя, а не ведмедиця". ДПСУ спростувала інформацію про причетність прикордонників до вбивства тварини.