В Ужгороді 26 червня відкрили меморіальну дошку загиблому військовослужбовцю Роману Гапаку. Меморіал встановили на фасаді будинку, де жив захисник.
Про це повідомила кореспондентка Суспільного з місця події.
Ужгородець Роман закінчив місцевий ліцей, був студентом УжНУ. Служив у складі 128-ї бригади, керував відділенням ударних дронів "Немезіс".
22-річний Роман Гапак загинув 27 травня 2024 року у Запорізькій області.
"Я вважаю, що він живий, поки живий у наших серцях, поки ми про нього згадуємо, поки ми про нього говоримо", — каже тітка Романа Рената Любар.
Ініціювали встановлення меморіальної дошки родичі захисника.
"Це ідея родини. Ми зібрали всі документи, їх було близько 14. Ми зробили власний ескіз. Ми продумали кожне слово. Ми показали його нагороди, ким він був. Меценат допоміг нам із художником, який давно був готовий робити, але поки не було офіційного документу з Ужгородської міськради, то, звісно, роботи не було. Як тільки у нас з’явилося рішення виконкому, ми це рішення йому передали", — розповіла тітка полеглого захисника Христина Мещерякова.
На відкриття меморіальної дошки прийшли друзі, однокласники, побратими, вчителі, родичі, а також представники місцевої влади та духовенства.
"Він перебував у 15-му гірсько-штурмовому батальйоні, в якому я тоді проходив службу", — каже побратим Іван Муха. "Познайомився я з ними на польовому вишколі, ми там проходили бойові злагодження. Знав його тільки з позитивної сторони, був сміливий, відважний, на фронті завжди рвався в бій, був душею компанії, завжди сміявся, підтримував. Давав приклад і старшому поколінню. Ця пам’ятна дошка буде не лише каменем, який висить на будинку, а увіковічненням пам’яті і пошани", — зазначив Іван Муха.
"Його рішення піти у армію у 18 років – це його рішення з дитинства. Його рішення, маючи інвалідність третьої групи з дитинства, важке ендокринне захворювання, то у 18 років він сказав: "У нас у сім’ї немає людей з особливими потребами, я буду служити", — розповідає тітка Романа Христина Мещерякова.
"Мама була проти, а я сказав: "Хай пробує. Якщо це його, то значить це його. Якщо це не його, то не його". Звільнитись завжди можна. Я йому не забороняв, кажу: "Йди спробуй і далі буде видно". Він спробував, йому це сподобалося. Це було його, скажемо так. Він починав із 128-ї бригади, а потім перевівся на безпілотники там, у Запоріжжі", — каже батько Романа Олександр Гапак.
Роман Гапак мав позивний Цитрус. Кавалер орденів "За мужність" – ІІІ і ІІ ступенів та посмертно нагороджений орденом "За мужність" І ступеня. 27 травня 2024 року Роман загинув внаслідок удару FPV-дрона у селі Малі Щербаки Запорізької області. Поховали Романа Гапака на Пагорбі Слави в Ужгороді.
Підписуйтеся на Суспільне Ужгород: Facebook, YouTube, Telegram, Viber, Instagram, Threads, WhatsApp, TikTok
