Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького відзначатиме 80-річчя з дня заснування. У музеї зберігається близько двох тисяч експонатів. Це документи, книги, одяг, зброя 16-20 ст., посуд та прикраси, розповіла директорка Ольга Шумовська. Напередодні відзначення 80-річчя Суспільне розповідає, чим живе музей під час повномасштабної війни.
Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького заснували 20 червня 1945 року. Тоді це був Народний музей Закарпатської України і працював у будівлі жупанату — нині це приміщення Закарпатського художнього музею ім. Йосипа Бокшая. А навесні 1947 р. музей перемістили в Ужгородський замок і перейменували на Ужгородський історичний державний музей.
"Уже в 1950 році був перейменований на Закарпатський державний краєзнавчий музей. Улітку 2015 року нашому музею присвоїли ім’я археолога, засновника музейної справи на Закарпатті Тиводара Легоцького. У замку безпосередньо перші експозиції були відкриті у 1948-му році. Відомо, що в той час наш музей уже відвідали близько 8 тисяч людей. Першими були експозиції, присвячені відділу природи. Це один із перших відділів, який був створений в музеї поряд із відділом історії та археології. У наступні роки відкривалися вже історичні експозиції", — каже завідувач відділу новітньої історії Михайло Джахман.
Михайло Джахман досліджує історію краєзнавчого музею з 2010-го року. Каже: у цій залі зібрали експонати для виставки "Музей у часі".
"Тут можна побачити постанову Народної ради Закарпатської України про створення нашого музею. Є також печатка Ужгородського державного краєзнавчого музею для роботи у фондах, це оригінал. Найстаріша, із Мукачівського історичного музею, була перевезена з іншими музейними предметами до нашого музею в Ужгороді, це книга відгуків кінця 40-х років. Наступні дві книги відгуків — це вже із Краєзнавчого музею, це книги відгуків за 50-ті роки", — розповів Михайло Джахман.
Завідувачка відділу історії та краєзнавства Валерія Русин у цьому музеї працює 50 років.
"Я сюди прийшла у 1975 році. Не було вільної посади. Питали в мене: «Що ви вмієте?». У мене був диплом секретарки-друкарки діловодства. Дали мені такий старий папір, була стара друкарська машинка. Так мене перевірили, що я знала, щоб надрукувала. Я надрукувала. Я дуже швидко друкувала. Тут директор просто вибіг і сказав, що приймає мене, хоч і нема посади секретарки-друкарки. Так сталося, що це була посада музейного доглядача. А потім я вчилася і мене перевели. Якщо я досі тут, то, вважаю, що я на своєму місці. Я не зраджую своєму музею. Я тут хотіла б ще попрацювати, тому що маю багато ідей, які хотіла б втілити", — каже Валерія Русин.
Серед найдавніших експонатів — відбиток скелету тунця
"У музеї були проблеми ремонтно-реставраційного характеру. Було дуже багато такого, що треба було вивчати, всі зали були переповнені, їх понад 40 виставкових залів було і зараз так збереглися. Але це не можна просто зрівняти, тому що очищені всі підвали внизу, зроблені різноманітні смарт-технології. Ми можемо зараз такі предмети виставити на огляд, чи для показу, які раніше не дозволялися. Наприклад, раніше не дозволялося виставляти ікони з ідеологічної точки зору, чи документи періоду 1930-40 років, ті ж документи щодо історії Карпатської України", — розповідає завідувача відділу історії та краєзнавства Валерія Русин.
Наразі в Закарпатському краєзнавчому музеї відвідувачі можуть побачити документи, книги, одяг, зброю 16-20 століть, посуд, прикраси. Серед найдавніших експонатів — відбиток скелету тунця.
"Його вік вираховується близько 33 млн років. Знайдений він у кар’єрі в селі Верхня Бистра робітниками кар’єру. Після наукового опрацювання, це було у 1969 році, цей відбиток на камені був переданий до нашого музею. Саме на основі цього відбитку був відкритий новий вид морських риб", — зазначив Михайло Джахман.
Монети, ювелірні прикраси, застібки, частинки керамічного посуду, кахлі, частинки зброї — елементи виставки "Артефакти середньовічної замкової церкви". Ці речі знайшли під час розкопок на руїнах храму Ужгородського замку.
"Розкопки церкви розпочалися у другій половині 1970-х років. На той час ними керував Степан Пеняк. Тривали розкопки майже до кінця 1980-х років. У той час було розкопано частину церкви, а також крипту, тобто місце поховання графів Другетів. Більший масив був знайдений після 2018 року, коли в нашому музеї розпочалася експедиція під керівництвом Володимира Мойжеса. У той час знайдені унікальні предмети, які наразі виставлені в окремій експозиції", — каже Михайло Джахман.
Загальна площа музею – 4 тисячі метри м², каже директорка музею Ольга Шумовська.
"Площа експозицій – близько 2 тисяч квадратних метрів. Близько 40 зал у нас заповнено, є коридори, галерейні приміщення. 95 людей у нас працюють – це велика частина господарників, також є наглядачі музейні, науковці, є адміністративна частина. Із 1970-х років постановою було наш музей внесено до числа пам’яток національного значення", — зазначила Ольга Шумовська.
"З самого будівництва замку збереглося дуже мало, це окремі архітектурні елементи різних періодів, тобто уламки карнизів, деяких плит тощо. Також під час археологічних розкопок і розчищення мурів було знайдено досить багато ядр – це кам’яні та металеві, частина – експонується і сьогодні. Також під час розкопок було знайдено дуло невеликої гармати 18 століття. Кераміка на території замку знаходилася, вона не в цілому стані, але реставрована і також представлена в експозиції. Багато знаходили і уламків кахлів", — каже Михайло Джахман.
За словами Ольги Шумовської, упродовж 2024 року їхній музей відвідали 216 тисяч людей.
"Ми були другі в Україні за відвідуваністю після Музею війни у Києві. Також у нас було дуже багато виставок — понад 76, нові експозиції відкривалися, мали понад 300 масових заходів", — каже директорка музею.
Підписуйтеся на Суспільне Ужгород: Facebook, YouTube, Telegram, Viber, Instagram, Threads, WhatsApp, TikTok
