У Тернополі фізичний терапевт Віталій Прокопа допомагає бійцям відновлюватися після ампутацій. Він працює у спортзалі з військовими, які втратили кінцівки. Переважно тренує людей з подвійними ампутаціями.
Про це чоловік розповів кореспондентам Суспільного.
За його словами, заняття у спортзалі не лише зміцнюють м’язи, а й сприяють соціалізації ветеранів. Починати тренуватися можна одразу після протезування:
"У спортзалі головна вимога, щоб людина могла стояти. Стояти більшість пацієнтів можуть одразу. І це покращує їхній баланс. Якщо їх поставити, скажімо, на пів години на балансуючу платформу, вони втомляться, будуть більше зосереджені на болі, на балансі, на тому, як їм погано, і на тому, що в них нема кінцівки. І в спортзалі соціалізація відіграє велику роль. Тому що тут люди не на протезах. Тут люди, які дивляться на пацієнта, говорять з ним. І людина звикає до того, як їй потім треба буде розвиватися вже не в лікарні, а в соціумі".
Назар Скиба втратив праву ногу внаслідок поранення, яке отримав на сіверському напрямку Донецької області. Там, каже, наступив на міну.
"Чекав на евакуацію добу. Я радий, що залишився живим. Довгий процес оперування був, але радий, що живий. Для мене велика мотивація — це ті хлопці, які вже з пораненнями були. Я дивився на них і розумів, що в цьому світі все можливо. Навіть з такими ампутаціями хлопці займаються спортом, ходять в гори. Тому немає нічого неможливого", — розповів Назар Скиба.
На протезі чоловік уже встиг підкорити дві вершини українських Карпат:
"Через місяць після реабілітації я на свій день народження вирішив сам піти у гори, відволіктися від усіх. Всі мене спочатку відмовляли, тому що самому небезпечно. Я ще досконало не міг ходити, але з милицями піднявся на гору Шпиці. Це 1 800 метрів. Для мене це був як виклик собі. Я його переборов. До поранення я дуже любив гори і для мене було в кайф піднятися. А другий раз я вже ходив з товаришами, ми піднімалися на гору Петрос. Висота гори була 2 020 метрів. Ми піднімалися три доби. Це теж було дуже важке випробування, тому що я багато разів падав. Слизьке каміння, великі такі обриви вниз. Мене друзі підтримували і благополучно ми пройшли цей шлях".
Оскільки Назар ходить у гори, важливо тренувати ногу, на яку йде все навантаження, розповів Віталій Прокопа:
"Розведення і зведення ніг — основні вправи для його балансу. Тому що, грубо кажучи, він стоїть довгій палиці. Йому треба тримати свій баланс, а він вже не може це робити за рахунок гомілкостопи. Тут ми тренуємо кінцівку, яка в нього є, бо він ходить в гори і вона йому дуже важлива в горах. Бо вся опора йде на ту кінцівку".
Крім цього, Назар ходить з гантелями загальною вагою 40 кілограмів.
"Ми підібрали вагу, щоб вона була приблизно така, як у спорядження, з яким він ходить в гори. Щоб він звикав з такою вагою ходити хоча би по рівній поверхні. Тому що з такою вагою йому доводиться підніматися по каміннях, по скелях, по дуже вузеньких переправах".
Як фізичний терапевт, Віталій Прокопа працює з бійцями від початку повномасштабної війни. За його словами, за цей час тренував більше сотні військових.
"90% моїх пацієнтів — це люди з ампутаціями нижніх кінцівок. Ідея зі спортзалом у мене нещодавно з’явилася. Були пацієнти, які хотіли, і з якими це можна було спробувати. В умовах лікарні ти стільки не можеш його навчити. Щоб щось більше робити, треба якісь інші умови. І в спортзалі з’явилося натхнення більше працювати з такими людьми. Тому що нове пробую, з новими протезами знайомлюся. Переважно я працюю з пацієнтами, у яких парна ампутація, немає двох кінцівок".
