У Старому Селі на Сумщині попрощалися з 11-річним Максимом та його батьками Миколою та Наталією Мартиненками. Родина загинула в Сумах 13 квітня внаслідок російського ракетного удару.
"Ніхто не вірив в те, що сталося. Навіть уже коли бачила фотографії, але все рівно дзвонила, Коля не брав. Можливо до церкви люди їхали всі. Можливо ще щось. Ну, це був вихідний. Я ніколи не пам'ятаю, щоб там кудись вони йшли по одному. Лише разом", — згадує сусідка загиблої родини Алла Моша.
Літня жінка на кріслі колісному — мама загиблої Наталі Надія. Вона, додає Алла, — єдина, хто залишився з родини: "Мама Наташеньки паралізована, яка вже не ходить дуже багато років".
У Наталі Мартиненко був магазин косметики, а весь вільний час, розповідає її колишня колега Юлія Даниленко, приділяла родині, особливо — синові.
"Вона завжди розповідала, останнім часом він полюбив риболовлю, вона завжди закидала відео. Яку рибу він наловив, як вона вже її приготувала на вечерю, посмажила для всієї родини. Так що дуже дружня родина", — розповіла Юлія Даниленко.
"Я її пам’ятатиму. Скільки житиму. Хай відпочивають", — додала Алла Сергієнко.
Батько Максима не дожив до свого 42-го дня народження 9 днів.
Максим вчився в місцевій школі, класна керівниця хлопця Дар’я Дорошенко говорить, востаннє бачила свого учня за два дні до його загибелі.
"На цьому ряду він сидів, оранжевий стільчик, якраз у п'ятницю. То оранжевий дьорне, то синій, ну, оце між цими двома партами. А потім: "Дар'я Валентинівна, ну, мені ж на тренування". Я ще так йому кажу: "А на тренування на скільки? 15:30? А зараз, кажу, котра година? Зараз кажу ж 13:00". Якось так побіг. І кажу: "Наступного разу я тебе відпускатиму тільки о 13:30". — "Добре, добре". Якось, наступного разу, на жаль, уже не буде", — додала жінка.
На першому поверсі школи облаштували куточок пам’яті.
Поруч зі світлиною хлопця — цукерки, іграшки, шкільний зошит та м’яч — Максим, розповідають його однокласниці, займався спортом.
"Він грав в на різних змаганнях, їздив по футболу", — розповіла Марія. Поліна Дорошенко додала: "Він погоджувався на все те, що приходило нам в голову".
"Він ходив на Барсу. Він був хорошим хлопцем. Він ходив завжди із своєю собакою і гуляв з нею в м'яч. І собака бігла за м'ячем", — поділилася Злата Скиртач.
Собака на ім’я Рекс досі чекає своїх господарів, каже сусідка Інна Гонтаренко:
"Чекає, виглядає. Він і зараз сидить і труситься — переживає".
Попрощатися із загиблою родиною прийшли сусіди, друзі, односельці. Люди приносили вінки, клали квіти на труни. Поховали родину на кладовищі у Старому Селі.
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook
Підписуйтеся на наш Instagram
