Перейти до основного змісту
Не дочекався народження доньки, яку назвали його ім'ям. Історія загиблого на війні Олександра Руднєвського

Не дочекався народження доньки, яку назвали його ім'ям. Історія загиблого на війні Олександра Руднєвського

Олександр Руднєвський мріяв про доньку. Проте не дожив пару днів, аби дізнатися, хто народиться у нього з дружиною. Чоловік загинув під Вугледаром навесні 2024 року. Історію Олександра Суспільному розповіла його дружина Ірина.

Двомісячна Саша спить у візочку. Ірина Руднєвська з нею та старшим сином Артемом майже щодня виходять на прогулянку до місцевого скверу, що поруч з їхнім будинком. У 2018 році саме тут вона познайомилася з майбутнім чоловіком Олександром.

Не дочекався народження доньки, яку назвали його ім'ям. Історія загиблого на війні Олександра Руднєвського
Ірина Руднєвська з сином Артемом та дочкою Олександрою. Суспільне Суми

"Звела нас доля від болю особистих стосунків, ми зустрілися чисто підтримати один одного і як виявилося, це було кохання і ми його несли, доки війна це не порушила. Саша мій був дуже вірною людиною, був дуже працьовитий, в нього були золоті руки", — згадує Ірина Руднєвського про загиблого чоловіка.

Не дочекався народження доньки, яку назвали його ім'ям. Історія загиблого на війні Олександра Руднєвського
Ірина та Олександр Руднєвські. Фото з родинного архіву

В цивільному житті Олександр займався виготовленням меблів, а також працював в охороні на підприємстві, розповідає Ірина. Звідти в лютому 2023 року чоловіка і мобілізували.

Не дочекався народження доньки, яку назвали його ім'ям. Історія загиблого на війні Олександра Руднєвського
Весілля Ірини та Олександра. Фото з родинного архіву

"Призваний тоді він був у відділення зв’язку, записаний як водій третього відділення 2-го взводу третьої роти 58-ї мотопіхотної окремої бригади. Але бригада була під командуванням 72-ї бригади Чорних запорожців", — розповіла жінка.

Не дочекався народження доньки, яку назвали його ім'ям. Історія загиблого на війні Олександра Руднєвського
Олександр Руднєвський на службі. Фото з родинного архіву

Після навчання Олександр служив на Сумщині, у Білій Церкві та Житомирі. Потім їх направили на Запорізький напрямок, а згодом у вересні 2023 року – на Донеччину, де він був поранений.

Не дочекався народження доньки, яку назвали його ім'ям. Історія загиблого на війні Олександра Руднєвського
Олександр Руднєвський на службі. Суспільне Суми

"Його направили до лікарні в Харківську область, я до нього поїхала і там весь тиждень, що він лежав після операцій, я знаходилась з ним. Після поранення йому дали ще відпустку 10 днів і це був останнім раз, коли ми його бачили і він дуже не хотів їхати тоді", — згадує Ірина.

Не дочекався народження доньки, яку назвали його ім'ям. Історія загиблого на війні Олександра Руднєвського
Ірина Руднєвська. Суспільне Суми

На Донеччині Олександр часто по кілька днів був без зв’язку, розповідає Ірина: "Вони тримали позиції по 2-3 дні і сили були не рівні. Бо він говорив, що нас четверо на позиції, а їх може наступати 8 або 12 і штурми лише збільшувалися.Часто він писав зранку, коли приходив і з’являвся зв'язок, що сьогодні знову був штурм, у мене друге день народження і так він писав декілька разів. Навіть та доба, яку ми були не на зв'язку, я все одно йому писала, вночі писала. І оці золоті дві галочки, які ти прокидаєшся о 5 ранку і дивишся на телефон, розумієш, що є дві галочки, тобто повідомлення доставлено. Він його ще не прочитав, але телефон у нього в руках, він вийшов. Це було щастя і більше нічого не треба".

Не дочекався народження доньки, яку назвали його ім'ям. Історія загиблого на війні Олександра Руднєвського
Ірина та Олександр Руднєвські. Фото з родинного архіву

В грудні 2023 року Ірина дізналася, що вагітна: "Якось так сталося, що Бог подарував нам цю дитинку, хоч ми рідко бачилися. На Новий рік я зрозуміла, що вагітна. Він мені ще казав: тільки зроби мені, щоб я бачив, як ти змінюєшся кожен місяць, тиждень, як росте моя дитина. Я максимально робила фотографії, якісь коротенькі відео".

У квітні після УЗД жінці стало відомо, що у них народиться донька. Олександр не встиг про це дізнатися: посилка з конвертом, де був результат УЗД, до нього не доїхала. 12 квітня Олександр на три дні заступив на бойові позиції. Після повернення звідти чоловік мав, як і завжди, написати повідомлення Ірині. Але того вечора вона його так і не дочекалася: "В неділю ввечері я бачу, що 8-9 годин, а немає від нього повідомлень, я відправляю свої, і бачу, що вони не доставляються. І я писала всю ніч".

Не дочекався народження доньки, яку назвали його ім'ям. Історія загиблого на війні Олександра Руднєвського
Олександр Руднєвський на службі. Суспільне Суми

Ірина розповідає, 15 квітня – день їхнього знайомства, тому готувала привітання для чоловіка. У цей день, коли вона була на роботі, їй повідомили, що Олександр загинув: "О 15:02 мені дзвонить незнайомий номер, мені кажуть: Ірина Миколаївна, вас турбує ТЦК. І все, і я пам'ятаю, що я не відчуваю ні рук, ні ніг, ні тіла. В мене темніє в очах, трусяться руки. Вони кажуть: тримайтеся. Я сіла на асфальт там, де стояла і сиджу нічого не розумію. Кажуть: він загинув. Я не знала, що робити. І тоді вже я сказала що я вагітна, щоб хоч десь мене зупиняли, бо хотілось кричати, не знаю, весь світ перевернути хотілось".

Не дочекався народження доньки, яку назвали його ім'ям. Історія загиблого на війні Олександра Руднєвського
Ірина Руднєвська з сином Артемом та дочкою Олександрою. Суспільне Суми

Через три дні – 18 квітня Олександра Руднєвського поховали на Алеї слави Баранівського кладовища в Сумах. Для сина Ірини від першого шлюбу Олександр став батьком, його втрату 12-річний Артем переживає складно. Ірина говорить, хлопець швидко подорослішав після поховання: "Він був великою підтримкою і для мене, і для дитини. Він його навчав максимально як іти по життю. Бо це хлопчик і йому потрібна батьківська любов. Він часто згадує його, особливо тепер, часто бере його речі. Каже: мамо, можна дістати його речі? Кітель його, якісь елементи з бойового завдання. Він виймає, одягає".

Не дочекався народження доньки, яку назвали його ім'ям. Історія загиблого на війні Олександра Руднєвського
Ірина Руднєвська. Фото з родинного архіву

2 вересня – майже через 5 місяців після загибелі Олександра Ірина народила доньку та назвала її на честь батька.

Не дочекався народження доньки, яку назвали його ім'ям. Історія загиблого на війні Олександра Руднєвського
Ірина Руднєвська з сином Артемом та дочкою Олександрою. Фото з родинного архіву

"Вона буде пам’ятати і знатиме, що вона названа на честь свого тата, бо тато був героєм, тато був захисником. Вона повинна гордість нести за те, що так названа. Я хотіла, щоб у неї були очі як у таті – голубі, і вони у неї голубі. Я сподіваюсь, вони не зміняться. Вона схожа на тата і я розумію, що це Саша, іншого б імені і не було. Саша, саме Саша", — ділиться Ірина.

Не дочекався народження доньки, яку назвали його ім'ям. Історія загиблого на війні Олександра Руднєвського
Ірина Руднєвська з сином Артемом та дочкою Олександрою. Суспільне Суми

"Я не змогла це все виплакати, викричати. Десь всередині бережу цей біль і він буде завжди, втрату цю не можна так просто забути. Це та втрата і біль, з якою прийдеться жити", — говорить жінка.

Суспільне збирає історії загиблих військовослужбовців із Сумщини. Аби люди пам'ятали та знали своїх героїв, пишіть нам у приватні повідомлення Instagram або Facebook.

Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp

Долучайтесь до нашої спільноти у Viber

Підписуйтеся на наш Instagram

Топ дня

Вибір редакції

На початок