Півтори тони гуманітарної допомоги – вдруге за три тижні. Сумчанка Анна Положій, яка на початку повномасштабної війни виїхала із дітьми до Польщі, разом з іншими волонтерами Fundacja Kordon, привезли гуманітарку в Суми. Розвантажили мікроавтобус, як і минулого разу, у “Першому Сумському гуманітарному штабі”. Тоді Анна пообіцяла – обов’язково привезе допомогу для переселенців з прикордоння ще раз. За її словами, збирати допомогу було важко, але допомагав вдалий збіг подій, який Анна називає “магією”. Детальніше про це розповіла Суспільному.
“Це була суцільна магія!”, – волонтерка Анна Положій, Fundacja Kordon
Ми привезли автобус з гуманітарною допомогою для переселенців з прикордоння, ми виконали свою обіцянку! В день, коли минулого разу ми привезли допомогу, а це було три тижні тому, 9 травня, ми подумали, що ми можемо зробити так ще! І почали діяти.
Цього разу це була ну суцільна магія, тому що зараз збирати допомогу, збирати будь-які донати дуже важко. В Україні відомо, як у нас з цим. А за кордоном, в Польщі, стає ще важче, тому що люди призвичаїлися, на жаль, до війни, але цього разу була насправді якась магія!
Збирати речі допомагали й волонтери польського благодійного фонду “Добро завжди повертається” (“Dobro Zawsze Wraca” – прим. ред.). В нас була історія, коли ми кидали клич про те, що збираємо допомогу, і, я кинула клич серед дівчат з Києва, з Сум, серед подружок, які повиїжджали в різні країни. Я просила їх розповсюдити цю інформацію серед іноземців.
І є один пан Вільям з Америки, який задонатив нам тисячу доларів через те, що він просто проникнувся цією ситуацією! А Настя – моя подруга, яка живе в Америці – просто розповідала про мене, про наш фонд, якому можна довіряти. Він сказав: “Окей!”. І задонатив. І одного дня у нас стало більше грошей! Ми були на зв’язку з Ксенією (Ксенія Гриник – волонтерка БФ "Перший Сумський гуманітарний штаб" – прим.ред), з “Першим гуманітарним штабом”, вони постійно писали, що саме треба.
Це було так: “Ми в магазині! Брати підгузки для дорослих? Який розмір? Такий брати? Є для дітей з інвалідністю ось такі розміри!”. “Перший Сумський гуманітарний штаб” в безпосередньому контакті з людьми, які цього всього потребують, тому вони знають, що потрібно. Окрім того, що ми збирали гроші серед просто людей небайдужих, дуже багато наших знайомих доєдналися!
Наприклад, мої колеги по роботі (з Центру науки “Коперник” - прим. ред). Я сказала колегам, що ми збираємо допомогу для старших людей, але наступного, після нашого приїзду, дня буде День захисту дітей, і класно було б щось взяти солодке, якісь солодощі.
І в останній свій робочий вівторок я прийшла на роботу та побачила, що хтось приніс коробку із солодощами. Це була важка велика коробка, я спитала у колег: “Хто це приніс?” і ніхто не знав. В нашій компанії працює 400 людей і ця людина побажала залишитися анонімною. Я, наприклад, шаную це і вбачаю в цьому дуже великі кроки!
Минулого разу, на початку травня, під час поїздки в нашому бусі пробилося колесо. Цього разу в нас була якась історія з аварійною системою в машині. І ми, на жаль, вчора теж чотири години в Києві провели по сервісах, але там теж була магічна історія!
Теж був фарт, тому що нам сказали: “Ну вибачте, вже шоста година, все закривається, електрики пішли додому, вам ніхто не допоможе. Приходьте завтра, а може й післязавтра”. Але потім просто йшов хлопчина повз, почув розмову і каже: “Добре, я подивлюся!”. Подивився, ми ще затрималися на якийсь час, але були дуже йому вдячні. Врешті, нічого поганого з нашим автобусом не відбувалося, якась магія пана механіка – і ми приїхали щасливо в Суми!
“Моя мрія – приїхати до Сум, де немає війни”, – волонтер Бартломей Субоч, Fundacja Kordon
Це мій третій раз в Сумах. І вдруге я тут з гуманітарною місією. Я вже добре орієнтуюся в місті, і дійсно почуваюсь комфортно, майже як вдома, скрізь знайомі обличчя. Чи є ще мотивація допомагати? Думаю, якщо ми тут, то відповідь очевидна. Є ми, є мотивація. Скажу так, коли ми верталися (попереднього разу, 9 травня – прим.ред.), вже тоді ми сказали, що хочемо приїхати вдруге. Ми одразу почали думати, як організувати другу поїздку.
Аня неодноразово сказала, що зараз важко організовувати таку допомогу. Наші волонтери на цей момент мали вже інші плани, було зрозуміло, що ніхто інший не міг би поїхати, якщо їхати – то тільки нам. Під час попереднього виїзду Аня була у відпустці, і з наступною відпусткою могла б мати проблеми. Але у Польщі цього разу були довгі вихідні і я так подумав: “Хм, гарний час, щоб поїхати до Сум!”.
Було дуже важко приготувати цей виїзд, було дуже мало часу між двома виїздами, всі можливі вихідні ми використали на попередній виїзд. Це був дійсно великий виклик, важко нам було це все організувати, важко було це все зібрати. Але в цьому всьому було дуже багато магії, неймовірні речі відбувалися, у нас не було грошей і раптово – звідти гроші, звідти гроші, тут хтось дасть, там хтось дасть, пан Вільям задонатив!
Це була дуже велика несподіванка для Ані, я постійно перевіряв в інтернеті чи вплачують люди донати, в якийсь момент дивлюся і думаю: “Ні, ні, це не наші гроші, неможливо щоб аж стільки!”. Дійсно, вийшло – супер, ми дуже тішимося, що нам вдалося приїхати! Чи приїду в Суми після перемоги? Це моя мрія. Я б дуже хотів приїхати не з гуманітарною допомогою, а просто до Сум, де немає війни, де ми можемо спокійно зустрітися.
“Мені болить за кожну людину!”, – волонтерка Анна Положій, Fundacja Kordon
Мені болить! Мені болить за кожну людину, за кожне наше місто, за кожну родину, дитину і старшу особу. І це нормально! Я зараз проживаю в Польщі, все-таки це дає цей буфер. Ви тут живете в постійному цьому стресі, там також є цей стрес, але все-таки вночі ми спимо спокійно. Я думаю, що через це швидше регенеруєшся і дієш далі – це допомагає.
І, звичайно, команда! Бартломей Андрійович теж мотивує! Наш склад, всі наші волонтери Fundacja Kordon – це надихає, тому що ти не один і ти відчуваєш цю підтримку. В якийсь момент мені здавалося, що це нереально: в три тижні зібрати допомогу, але в мене повернулась віра в людей! Насправді, все можливо! Мене тішить, що все привезене потрапить безпосередньо до родин, яким і так гірко довелося. І нехай це буде маленька крапля в моря, але дуже важлива!
Чи є відчуття повернення додому? Так ! Мені подобаються ці хмурі обличчя, такі непривітні пані в магазині. Бартек не дасть збрехати – я постійно це підкреслюю! Тільки що на блок-посту нас зупинили й пані подивилась на документи Бартека і питає: “Коли ви перетнули державний кордон України?”. На що Бартек чистою українською каже: “Шо?”. Навчився! Така собі лагідна українізація (сміється – прим. ред).
Зараз у нас є відчуття виконаного боргу. Ми планували два автобуси — ми приїхали! Звичайно, ми будемо дивитися на ситуацію, яка розвивається, і в той чи інший спосіб намагатися допомогти. Якщо ми не зможемо проїхати з бусом, то будемо самі донатити звідти, або доєднуватися до допомоги інших місій.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
