Брав участь у боях на Запоріжжі, Херсонщині та Донеччині. Історія 24-річного роменчанина Євгена з позивним "Дес"

Брав участь у боях на Запоріжжі, Херсонщині та Донеччині. Історія 24-річного роменчанина Євгена з позивним "Дес"

Сумська область, історія 24-річного роменчанина Євгена з позивним "Дес"
Євген. Фото з особистого архіву Євгена

Роменчанин Євген з 2021 року брав участь в ООС, з перших днів повномасштабного вторгнення теж став на захист країни. У першому бою на Запорізькому напрямку Євген зі своїми побратимами відбили російський БТР та взяли в полон трьох чеченців.

За що Євген отримав медаль "Захиснику Вітчизни" та які має рекомендації для новобранців — розповів в ефірі Українського радіо-Суми.

Де були Ваші перші бої під час повномасштабного вторгнення ?

Після 24 лютого 2022 року мої перші бої були на Запоріжжі. На той час я був уже підготовленим бійцем, розумівся у зброї. Розрізняв "виходи" та "приходи". Дальність артилерії. Як мінімум, я не боявся гучних вибухів. Міг контролювати себе та оцінювати ситуацію навколо. На цьому напрямку був десь приблизно 4-5 місяців, потім наш взвод переїхав до Донецької області. Там перебував 1,5-2 місяці.

Де були найстрашніші, найзапекліші бої ?

На Херсонському напрямку.

27 чи 28 серпня ми поїхали відбивати Херсон. Я був навідником БМП. Ми приїхали до заданої точки, я почав відпрацьовувати посадку, де був ворог. Ми в’їхали на околицю села, розпочався надзвичайно сильний артобстріл. Ми підбили три ворожі танки, особисто я підбив БРДМ. Але це на скільки все було в хаосі, що я пам’ятаю все частково. Хоча паніки точно не було. Найяскравіші моменти бою – це те, що наша піхота усе грамотно відпрацьовувала, у нас був надзвичайно чудовий командир. Якщо чесно, я пишаюся цим боєм.

Це надзвичайно гучний був бій, усе літало і усе стріляло. Земля двигтіла. Сила обстрілів була настільки сильною та гучною, що 15-тонну машину від ударної хвилі підкидало над землею. Її кидало вліво, вправо.

Чи були думки, що це кінець ?

Звичайно. Постійно. І взагалі, коли ти йдеш у бій, подумки розумієш, що з нього ти можеш не повернутися живим. Одна думка: "Все, я мертвий". Але все це без паніки, жодної паніки. Чим більше паніки, тим більша ймовірність, що ти не виживеш. Саме у цьому бою я отримав важку контузію. Пам’ятаю просто звук — бум, і все. Тиша. Відключився. Коли прийшов до тями, побачив перед собою людину у зеленій формі. Перша думка – потрапив у полон. Але до тями я приходив на короткі секунди. Без свідомості був дві доби. Прокинувся у лікарні Кривого Рогу. Як з’ясувалося потім, людина у зеленій формі був наш полонений.

Перед боєм я телефонував своїй бабусі. Говорив: "Молися, можливо я тебе вже більше не почую, як і ти мене". Відключав телефон і все.

Що таке війна для Вас ?

Якщо брати з позиції цивільного – це страшно, дуже страшно. Як для мене – не настільки страшно вбивати, як втрачати своїх товаришів. Якщо з позиції військового, якби страшно й пафосно це не прозвучало – це твій обов’язок.

Розкажіть про історію з відбитим танком, як це і де це було?

Це було на Запоріжжі. Ротний зібрав командирів відділень і сказав повідомити, хто буде йти на штурм. Прийшов наш командир, нині покійний, до речі, я йому багато в чому вдячний, і запитав чи є охочі на наступний ранок йти на штурм. Подумавши, я сказав, що піду. Я був помічником кулеметника.

Зранку ми прокинулися, попили кави сіли на БМП, танки й поїхали на штурм. Це був мій перший бій. Я страшенно нервував. Та ще й розвідка доповіла, що у селі до якого ми направлялися не було ворога. Втім, неждано-негадано по нам розпочався обстріл. Ми почали зачищати їхні окопи та бліндажі. Там стояв їхній БТР, подалі ще один, лежали вбиті. У тому бою ми також втратили відразу трьох 200-х.

Одного нам вдалося забрати, а двох ні. Напевно, вони зараз вважаються зниклими безвісти. Молоді хлопці, одному було 19, іншому 22 роки. Нас було близько 40-ка контрактників. Ворожі війська почали втікати і залишати свою техніку та зброю.

Ми зайшли у посадку. А там було четверо росіян, троє з них чеченці. Вони підняли руки і почали кричати, що ми свої. Напевно чекали допомоги і прийняли нас за своїх. Ми їх зв’язали і пішли далі зачищати територію.

Після чого два наші командири і ми забрали цих в’язнів і разом прихватили їхній БТР. Після цього розпочався мінометний обстріл. Мені попало в ногу і в сідницю. Я впав, проповз, піднявся, перезарядив автомат і пішов далі. Спершу я навіть і не зрозумів, що мене затрьохсотило. Не було ніякого болю, а просто дещо підпікало. Я не розумів, що я поранений до того моменту, коли зрозумів, що мені стає погано. Почала крутитися голова. Я побачив залитий кров’ю берц. Мені допоміг перемотати рани мій товариш з позивним "Мартін". Після чого ми дісталися до евакуаційної автівки.

Що відчули, коли отримали медаль ?

Нагороду я отримав 26 травня 2022 року. У нас були бої в Донецькій, Запорізькій областях. І штурмували ми.

Я ж контрактником був, я борг перед державою виконував. Взагалі не задумувався про жодні медалі.

Що порадите новобранцям ?

Більше слухати інструкторів. Напрацьовувати досвід. Особисто я навчився стріляти з автомата, RPG. Більше дослухайтеся до тих, хто має досвід, як мінімум бойовий і біля них триматися.

Маєте рекомендації, як вижити?

Як мінімум знати ТТХТа́ктико-техні́чні характери́стики — сукупність характеристик одиниці військової техніки або зброї, що описують її можливості., зброю ворожу. Сидячи в окопі вміти розрізняти постріли: БМП, зенітки, танку, артилерії.

Авторка — Валентина Погорєлова.

Читайте Суспільне у Telegram

Долучайтесь до нашої спільноти у Viber

Підписуйтеся на наш Instagram

На початок